Опубліковано: 27 квітня 2018 р..
Майбутнє лісу – в твоїх руках
Одинадцятикласники та першокласники Диканської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів минулої п’ятниці взяли участь в ініційованій лісівниками Всеукраїнській акції “Майбутнє лісу – в твоїх руках”. Понад сто лип та берізок висадили вони на Солошанському масиві поряд зі своїм навчальним закладом разом з працівниками Диканського досвідного лісомисливського господарства та райдержадміністрації.
Випускники та першокласники з радістю відгукнулися на пропозицію лісівників взяти участь у цій весняній цій кампанії. Перед початком роботи лісівники провели короткий інструктаж, показали дітям, як правильно садити деревця. Узялися до справи з ентузіазмом. Дехто вже мав досвід посадки дерев, а для когось такий досвід був новим.
Голова районної державної адміністрації Володимир Шкарбань під час спілкування зі школярами наголосив на ідеї задуму насадження алеї: “Сьогодні ви посадите алею, випускники школи залишать після себе згадку, а першокласники будуть доглядати ці липи і берізки”.
Діти отримали у подарунок кепки, значки та футболки учасників акції “Майбутнє лісу – в твоїх руках”.
Прес-служба райдержадміністрації.
Фото Світлани Глушко.
Боролися з ворогом, якого не видно
Минулої середи у Диканському історико-краєзнавчому музеї ім. Д.М.Гармаша для учнів 9-А класу Диканського НВК ім. М.В.Гоголя було проведено урок мужності, присвячений 32-ій річниці аварії на Чорнобильській АЕС. На захід були запрошені ліквідатори наслідків аварії Іван Сулимка, Анатолій Яремченко і Віктор Радченко. Директор музею Надія Крюченко згадала трагічні події, що сталися 26 квітня 1986 року, розповіла про людей, які першими вступили в бій з атомом. Про наших земляків, які постраждали від наслідків цієї техногенної катастрофи, а багато з них уже пішли за межу Вічності, йдеться на сторінках “Книги пам’яті чорнобильців Диканщини”, виданої у минулому році.
Провідний бібліотекар Диканської ЦБС Світлана Тютюнник познайомила учнів з книгою Марії Сущенко “Екскурс у Чорнобиль”, запросила усіх до бібліотеки, де можна ознайомитися з виставкою “Чорнобиль у фактах і документах”.
Спогадами про ті страшні події поділилися з присутніми учасники ліквідації на ЧАЕС. Іван Сулимка розповів про те, як доводилося працювати на самому реакторі, а також чому ліс навколо станції став рудим, Анатолій Яремченко згадував, які налиті яблука і груші висіли в садках, соковита велика малина так і просилася до рота, але все це не можна було їсти, бо містило величезну дозу радіації. Навіть дозиметри, які спочатку видали усім, за кілька днів забрали, бо їх “зашкалювало”.
Віктор Радченко розповідав, як саперними лопатками зчищали верхній шар ґрунту, який потім відвозили у “могильники”, скидали з даху 3 енергоблоку шматки бетону і графіту. “Ми боролися з ворогом, якого не видно, – наголосив Віктор Юрійович, – саме так можна назвати радіацію”.
На заході був присутній внук Віктора Радченка,
Влад, який подякував дідусеві за мужність, самовідданість, вручив квіти.
Темою впливу радіації на все живе зацікавився п’ятикласник Диканського НВК
ім. М.В.Гоголя Олександр Вергал, він прочитав “Книгу пам’яті чорнобильців Диканщини”, шукає різну інформацію в Інтернеті, в пресі. Саша поділився знаннями про те, як можна захиститися від радіоактивного опромінення, а також висловив думку, що нам усім потрібно дбати про зменшення забруднення навколишнього природного середовища, що теж є бідою сьогодення.
Ведуча заходу Надія Крюченко розповіла про ікону “Чорнобильський Спас”, вручила квіти гостям уроку мужності, ліквідаторам аварії на ЧАЕС, а також співробітнику музею Олександру Братському, який теж має такий статус.
Фото Світлани Воронянської.
Гавронські вишні і яблука Марії Башкирцевої
Ще за життя наша землячка, дівчинка з Гавронців Марія Башкирцева стала легендою, бо природа її надзвичайно щедро обдарувала: вона володіла шістьма іноземними мовами, була прекрасною співачкою, талановитою художницею. До свого 24-ліття Марія не дожила кількох днів, але залишила по собі нащадкам пам’ять: “Щоденник”, один з найпомітніших літературних творів ХІХ століття, картини, які вражають і досі своєю витонченістю і глибиною сприйняття світу, є окрасою найвідоміших музеїв.
Пам’ять про Марію Башкирцеву живе на її батьківщині, у нашому селищі діє картинна галерея її імені з єдиною в Україні меморіальною кімнатою художниці. Створений фонд відродження пам’яті Марії Башкирцевої, кожні п’ять років проводяться міжнародні конференції, де вивчають феномен художниці.
Зараз тривають ремонті роботи в приміщенні картинної галереї, упорядковується територія навколо неї. В обласному конкурсі громадських ініціатив “Бюджет участі” одним з переможців став проект з увічнення пам’яті художниці Марії Башкирцевої, біля картинної галереї буде встановлено погруддя художниці з білого мармуру, бо в Європі її називали Білою дівчинкою. Навіть у день похорону Марії усе було біле: кімната, домовина, квіти, колісниця, коні, в останню путь її проводжало багато-багато людей у білому.
Марія Башкирцева померла 31 жовтня 1884 року. Її останніми словами, за переказами, були такі: “Мені так хочеться гавронських вишень і яблук...”. Ці слова вразили працівників Диканського історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша, тож і виникла думка: поряд з бюстом Марії обов’язково повинні рости яблуня і вишня, щоб стиглі плоди нагадували всім про цю непересічну особистість, геніальну мисткиню, а її бажання втілилося хоча б символічно.
До 160-річчя від дня народження нашої видатної землячки у відремонтованому приміщенні картинної галереї
ім. М.Башкирцевої відбудеться кілька тематичних заходів, до урочистого відриття бюсту готуються уже нині. А минулої п’ятниці було посаджено молоденькі вишню і яблуньку, про саджанці яких заздалегідь потурбувалися працівники історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша. Директор музею Надія Крюченко розповіла, що честь висадити деревця було довірено найстаршому і наймолодшому художникам району: Володимиру Криворучку і Олександрі Полєвіковій. Володимир Федорович – знаний у селищі і за його межами митець, він уже мав кілька персональних виставок картин, готує чергову, яка відбудеться цього року. Десятирічна Саша – учениця 4-А класу Диканського НВК імені М.В.Гоголя, яка не один рік бере активну участь у конкурсі “Юний художник”, її роботи перемагали в ньому, бо щоразу вирізняються оригінальними техніками, новаторством, а юна талановита художниця має власний погляд на світ, художній смак, цілеспрямована і самобутня. Цими рисами дівчинка багато в чому схожа на саму Марію Башкирцеву, їх об’єднує постійний творчий пошук, багатий внутрішній світ, який хоча й не завжди зрозумілий дорослим, але який є унікальним і неповторним.
Весняний благодатний дощ окропив того дня щойно посаджені вишню і яблуньку Марії, нехай же ростуть вони, невидимим місточком поєднуючи минуле і сучасне, символізуючи пам’ять, що живе у віках.
На фото Світлани Воронянської: Володимир Криворучко, Олександра Полєвікова з працівниками Диканського історико-краєзнавчого музею ім. Д.М.Гармаша Світланою Купкою, Олександром Братським, Наталією Дзюбою, Надією Крюченко під час посадки дерев.
Благоустрій – справа громади
Весна, що трішки цьогоріч затрималася, намагається наздогнати прогаяне, а отож збіглися у часі і прибирання, і посівна кампанія, і городні роботи. Та сільським жителям до цейтнотів не звикати. У більшості садиб руку господаря помітно протягом всього року, а не лише під час двомісячника благоустрою і чистоти. І все ж не буде зайвим нагадати, що чистота населених пунктів, благоустрій територій – це справа громади. Як же організована ця робота у Водяній Балці, ми поцікавилися у сільського голови Валентина Яковенка.
– Валентине Миколайовичу, з чого розпочали цьогоріч наведення порядку?
– Погода не давала вибору, найперше, треба було навести лад на сільських кладовищах до поминального дня, сніг же тримався практично до Великодня. Традиційно наші жителі за цю справу беруться без нагадувань, прибирають не лише могили рідних, а й розташовані поруч, ті, до яких уже, може, й ходити нікому. І, звичайно, чимало роблять залучені через центр зайнятості на громадські роботи. Цьогоріч це п’ять наших односельчанок: Надія Роль, Тетяна Горват, Любов Целюх, Катерина Дністрян, Світлана Арєф’єва (на фото). Нині вони прибирають центр села. Ці люди працюватимуть і після закінчення двомісячної акції “За чисте довкілля”, по черзі, можливо, по два-три чоловіки підтримуватимуть наведений порядок у селі до листопада. До речі, вони допомагають прибрати садиби і одиноких стареньких сільських жителів.
Дбають про благоустрій Водяної Балки і працівники бюджетних організацій, й не лише на територіях своїх закладів. У центрі села висадили тридцять саджанців горіхів, до речі, на тому місці, куди раніше окремі мешканці полюбляли зносити сміття.
Місцева школа традиційно бере під свою опіку парк Слави.
– Валентине Миколайовичу, невже у Вас не виникає ніяких проблем? Усі водянобалківці так ретельно дбають про чистоту?
– Проблем вистачає. Скажімо, ось стихійне звалище неподалік вулиці Лісової та провулка Будівельного (на фото). Знову завтра прибиратимемо його, підгортатимемо, встановлюватимемо таблички з попередженнями. Поки що не можемо, як бачте, похвалитися, що побороли традицію цього кутка виносити сюди непотріб з власних дворів. Разом упорядкуємо і сільське звалище. У цьому нам завжди допомагає Солохівський проммайданчик.
Сільські депутати, як правило, проходять своїми округами, нагадують про необхідність наведення порядку, про те, що перед дворами не повинно бути ні піску, ні якихось інших будматеріалів, але цих правил дотримуються теж не всі.
Проблема ще й у тому, що серед залучених на громадські роботи – лише жінки, а нам ой як потрібна зараз чоловіча сила.
– Благоустрій – це не лише прибирання. Чи плануєте реалізацію якихось проектів?
– Продовжимо ремонт і утеплення Водянобалківського сільського клубу, закінчуємо ремонт його філії – Кратовоговтвянського клубу, при наявності співфінансування з районного бюджету продовжимо перекривати дах у школі. До речі, Водянобалківська ЗОШ І-ІІІ ступенів цього року відзначає своє 40-річчя. Щоб причепурити її до урочистостей, обновити обладнання, ми нещодавно перерахували відділу освіти 30 тис. грн. субвенції. У липні-серпні теж при наявності співфінансування з районного бюджету (50х50) розпочнемо ремонт амбулаторії загальної практики сімейної медицини. З осені закупили два дитячих майданчики, найближчим часом установимо їх у центрі Водяної Балки та Кратової Говтви. Вивчаємо питання стосовно переходу на альтернативне електропостачання СБК, сільської ради, амбулаторії та інших закладів соціальної сфери. Поступово переводимо освітлення вулиць на економні ЛЕД-лампи. Виготовили два проекти на капітальний ремонт вулиць Шкільної та Ляшика. А реалізація всього запланованого, звичайно, залежатиме від наявності коштів.
– Валентине Миколайовичу, чи маєте помічників у реалізації амбітних планів з розвитку сіл?
– Так. І це не лише депутатський корпус, а й ПП “Ісіда-Д”, Солохівський проммайданчик, фермери, приватні підприємці, 195 одноосібників. Ось таким загалом і вирішуємо всі питання.
Розмову вела Світлана Глушко.