Опубліковано: 19 жовтня 2018 р..
– Будеш вкладати – неодмінно матимеш результат, – говорить учитель початкових класів Орданівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, учитель вищої категорії Наталія Барабаш. І вже ось двадцять сім років вкладає у голівоньки своїх учнів знання, вчить їх життєвої мудрості. У її четвертому класі – 17 учнів, три з них – відмінники. Це вже традиційно, що вихованці Наталії Адамівни йдуть добре підготовленими у п’ятий клас. Переможці конкурсу імені Петра Яцика – це теж про її учнів. У районному конкурсі театральних колективів торік її клас став першим. Вона не шкодує часу і сили, щоб зайвий раз пояснити матеріал, щоб навчити своїх дітей (саме так учитель завжди називає учнів) усього, що вміє сама.
Оригамі, вишивання, квілінг – це далеко не повний перелік захоплень Наталії Барабаш. Ось нещодавно на базі Орданівської школи проходив обласний семінар директорів шкіл, разом зі своїм четвертим класом учитель провела майстер-клас з квілінгу. Присутні були у захопленні від дива, яке творили учні своїми рученятами під умілим керівництвом учителя.
Орданівські четвертокласники щодня з задоволенням йдуть до школи, бо їх чекає улюблений учитель, який вкладає в них душу, а Наталія Барабаш навіть не уявляє, що могла обрати іншу стежину у житті.
Фото Світлани Глушко.
Із засіву – благословилось
Доброго погожого осіннього дня численне товариство справжніх українофілів – академіки й професори, викладачі й учителі з Полтави і Полтавщини, Києва, Харкова, Черкас, Херсона та інших куточків України, представники духовенства, влади й громадськості, засобів масової інформації – зібралося в ошатному залі Галереї мистецтв м. Полтави на творчий вечір “Із засіву – благословилось” доктора філологічних наук, професора, ректора Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка Миколи Степаненка. Зібралися на свято її Величності української мови, аби сповна насолодитися соковитими плодами диво-садів, з любов’ю виплеканих неординарною особистістю – словопоклонником, “найфілологічнішим філологом”, вченим зі світовим ім’ям, педагогом, журналістом... Список звань і нагород Миколи Степаненка, який упевнено несе ідею українськості – негаласливу, послідовну – займає не один десяток рядків.
Це ніби про нього – Майстра – дуже влучно сказала Ліна Костенко:
Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони – як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і є висота.
Із 60-річним ювілеєм натхненника урочистостей привітав голова Полтавської обласної державної адміністрації Валерій Головко. “Він просто – Степаненко, і в цьому імені – усе”, – наголосив у вітальному слові директор Інституту української мови НАН України, доктор філологічних наук, професор Павло Гриценко. Переслухати життєствердне “ку-ку” всіх зозуль на всьому світі зичила доктор філологічних наук, професор, завідувачка відділу граматики Інституту української мови НАН України Катерина Городенська. Вітали Миколу Івановича земляки з Оржиччини, однокласники й одногрупники, директор Кременчуцького педагогічного коледжу Іван Гальченко, директор Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру Олексій Андрієнко, директор Полтавського музичного училища Микола Демченко, колеги – викладачі педагогічних – і не тільки – вишів України, колишній очільник Полтавщини Валерій Асадчев та його заступник Надія Мякушко (у період їхньої каденції педагогічний виш отримав статус національного), у відеозверненні – народний депутат України сьомого скликання, голова підкомітету з питань вищої освіти Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (2012-2014), доктор філологічних наук, професор НУ “Львівська політехніка” Ірина Фаріон... Усіх просто не перелічити!
У творчому вечорі взяла участь і “діаспора з Диканщини”. Теплі слова й квіти ювілярові подарували заступник директора з навчально-виховної роботи Великобудищанської загальноосвітньої школи Ярослава Городницька, голова Диканської районної ради Станіслав Муха. А випускниці Великобудищанської школи 1986 року Людмила Загородня, Тетяна Біляєва, Наталія Олефір, Галина Горшковоз, Наталія Кононенко (на фото) ще й пісню своєму класному керівникові заспівали.
Вітаючи з ювілеєм і дякуючи за заслуги перед українською церквою, архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір вручив Миколі Степаненкові ікону Пресвятої Богородиці, яку з Києва передала вдова Олеся Гончара Валентина Гончар.
Заключним акордом стала вітальна здравиця “Многая літа” у зворушливому виконанні українського народного хору “Калина” Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка (керівник – заслужений діяч мистецтв України Григорій Левченко).
Валентина Діденко. Фото автора.
У тому, що курячий послід – цінне органічне добриво, нікого переконувати не треба. Але досвідчені городники-аматори застосовують його дуже обережно: розводять водою в певних пропорціях, настоюють перед поливом, щоб перебродило, бо від свіжого рослини "погорять" і буде тільки шкода, а не користь. Так робили в селах здавна, бо десяток-два курей тримали ледь не в кожному дворі, про хімічні добрива й гадки не мали, а вносили на свої городи лише органіку. Прогрес вніс свої корективи в аграрний сектор, в останні десятиліття сільгоспвиробники більш охоче використовували мінеральну поживу, пестициди й інші хімічні засоби, бо ферми є не в кожному селі, а де ж її брати, ту органіку?
У нашому районі є просто унікальні умови для виробництва органічних добрив на основі курячого посліду, бо в Стасях працює птахофабрика, тож не треба здалеку везти усі необхідні інгредієнти. Кілька років тому поблизу птахофабрики побудувало приміщення і діяло підприємство "Добрі добрива", нині на цій території господарює ТОВ "Високі врожаї". Директор Олег Трубін, який очолює невеликий, але дружний колектив, розкриває "секрети" виробництва якісного компосту.
Щоб земля віддячила сторицею
Але виявляється, ці секрети дуже прості й тут діють природні фактори: сонце, тепло, волога, а людина лише створює оптимальні умови й спрямовує процес в правильне русло. На полях, де визріває компост, смугами вистеляють сухі обгортки з качанів кукурудзи, так звану підмостку, на неї сиплють, формуючи бурти, свіжий курячий послід, який возять з птахофабрики. Місяць-півтора у цій масі триватиме процес аерації, мікроорганізми у сприятливому середовищі починають активну життєдіяльність, а температура всередині піднімається до 55-65 градусів. Спеціальним навісним аератором за допомогою трактора 5-6 разів за цей період бурти перемішують, це допомагає збагатити масу киснем, а під дією високих температур у перегної гинуть усі шкідники, насіння бур’янів. На випадок тривалого бездощів’я є резервуари для води, якою поливають бурти.
Обгортки качанів закуповують на кукурудзокалібрувальному заводі, який працює у Стасях, запас цієї сировини можна зробити на кілька сезонів, а от погоду, на жаль, не замовиш, отож у холодну пору року з того сипучого компосту, який уже визрів, виготовляють гранули на спеціальному устаткуванні – грануляторі: за зміну від 3 до 4 тонн продукції. А всього компосту за сезон виробляють близько трьох тисяч тонн.
Готовий компост продають або насипом (великі партії – сільгосппідприємствам), або розфасований у звичайні мішки чи біг-беги (об’ємні мішки-контейнери). Відповідність усім нормам якості підтверджують аналізи, які роблять у лабораторії органічних добрив і гумусу, цього року за сезон двічі проводили відбір проб для аналізу, вони підтверджують, що у компості є у необхідних кількостях азот, фосфор, калій, цинк, макро- і мікроелементи. Цінність компосту важко перебільшити: при внесенні 30 тонн на гектар він допомагає значно підвищити урожайність сільгоспкультур, а подвоєна норма повністю відновить родючу силу землі на кілька років.
Гарного результату досягають і господарі присадибних ділянок, які вносять компост на своїх городах чи в саду: 300-600 кілограмів на сотку посилять родючість землі до максимуму.
Переконалися у високій ефективності цієї органічної поживи на практиці й активно застосовують на своїх полях у ТОВ "Колос", в інших сільгосптовариствах району агрономічні служби теж цікавляться можливістю вносити добрива задля підвищення врожайності усіх культур.
Світлана Воронянська.
На фото автора: директор ТОВ "Високі врожаї" Олег Трубін, бухгалтер Євгенія Згурська, тракторист Володимир Міняйло, бригадир Микола Жванко.
Рідний дім залишається в серці,
Як далеко від нього не йди
Традиційно у день Покрови Пресвятої Богородиці у Водяній Балці відзначають День села. Відколи у селі діє храм – починають зі святкового Богослужіння, на нього цьогоріч завітали настоятелі храмів з Диканьки, Полтави, Великих Будищ, Стасів. Після служби парафіян запросили на святковий обід, його підготували кафе “Вікторія” та ПП “Ісіда-Д”.
У другій половині дня в сільському будинку культури цікаву програму запропонували учасники художньої самодіяльності. На свято сходяться й з’їжджаються водянобалківці, щоб уклонитися рідному селу, отчому дому, поспілкуватися, насолодитися хвилинами відпочинку. А день і справді видався чудовий, і свят віднедавна додалося: тепер 14 жовтня відзначаємо ще й День захисника України. Тож органічно впліталися у канву сценарію вітання громаді від Водянобалківського сільського голови Валентина Яковенка, директора ПП “Ісіда-Д” Сергія Переверзєва, голови фермерського господарства “Трояни” Павла Трояна та гостей – голови районної державної адміністрації Володимира Шкарбаня, голови районної ради Станіслава Мухи, Великобудищанського сільського голови Христини Покутньої, Диканського селищного голови Валерія Товстія.
Грамотами райдержадміністрації та районної ради відзначено роботу колективу Водянобалківської сільської ради (сільський голова Валентин Яковенко), Водянобалківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (директор Юрій Романинець); грамоти сільської ради вручено колективам АЗПСМ (сімейний лікар Леся Несвіт) та дитячого садка “Дзвіночок” (завідуюча Оксана Шило)
Приємно, що з року в рік місцеві аматори сцени шліфують свою майстерність, усе чистіше й дзвінкіше звучать їхні голоси. Свої виступи вони дарували землякам до ювілеїв, до пам’ятних родинних подій. А їх цьогоріч чимало: до двох десятків родин відзначили срібні (25 років), оксамитові (30 років) та полотняні (35 років) весілля. Сорок років у парі прожили Павло і Ганна Трояни, сорок п’ять – Петро та Олена Олефіри, по 55 років крокують пліч-о-пліч по життю Олександр та Євдокія Кротенки, Олексій та Ганна Іванини; у 12 родинах народилися сини і донечки; подарунки і побажання ще довго-довго топтати ряст передали і старожилам Анастасії Павлівні Бородай, Клавдії Петрівні Назаренко, Анастасії Іванівні Порохневській, Варварі Федорівні Яковенко, Надії Михайлівні Ромазановій, Надії Микитівні Кібальник.
Вели свято Ян Кононенко та Світлана Далада. Радували солісти Євген Курін, Наталія Коротченко, Наталія Темченко, Світлана Пономаренко, дует у складі Віри Шапченко та Надії Харь, вокальний жіночий гурт “Акація” (Світлана Пономаренко, Зінаїда Григоренко, Наталія Михно, Любов Курін, Тетяна Горват, акомпаніатор Павло Балик). А як старалися наймолодші артисти – вихованці Водянобалківського дитячого садка “Дзвіночок”: Вадим Кліментьєв, Аня Бондаренко, Єва Самуйлик, Настя Трофименко, вони і співали, й декламували, й танцювали. Щиро стрічали водянобалківці диканців – жіночий вокальний ансамбль “Криниченька” у складі Ніни Курило, Ліни Шкурат, Нелі Занкової, Марії Петрової, Світлани Бородай.
А далі водянобалківців вітав зі святами вокально-інструментальний ансамбль “Краяни”, він прибув на запрошення сільської ради і подарував присутнім півтори години незабутньої концертної програми.
Свято продовжилося на подвір’ї біля сільського будинку культури, де і на дітей, і на дорослих чекали розваги.
А підприємці Наталія Кальник з Петро-Давидівки та Людмила Мовчан з Диканьки подбали про смаколики.
Наступного дня на стадіоні Водяної Балки проведено традиційний футбольний турнір пам’яті Григорія Порфировича та Григорія Григоровича Ляшиків, на нього прибули команди ветеранів з Диканьки, Водяної Балки, Балясного та Стасів. Перемогли стасівчани.
Світлана Глушко. Фото автора.