top of page
Опубліковано: 23 лютого 2018 р..

... Здається, час не має свого руйнівного впливу на цю енергійну, красиву жінку. Хоча це й не дивно, а подібних прикладів у житті немало: хто працює з юнню, довше залишається молодим. І все ж у кожної людини настає час “збирати каміння”, підбивати підсумки пройденого шляху. 
– Якби починала все спочатку, знову обрала б саме цю професію й таку ж життєву стежину, – з усмішкою на обличчі оптимістично стверджує Алла Миколаївна Дмитренко, заступник директора Диканського НВК ім. М.В.Гоголя, учитель вищої категорії, учитель-методист, керівник районного об’єднання вчителів  математики. 

Де течуть молочні ріки

“Найбільше моє досягнення – 
працюю за покликанням”

 – Навчати почала з п’яти років, першими “учнями” виявилися друзі дитинства, що жили по сусідству на вулиці Гвардійській, – Світлана й Саша Юрченки. Хоча вчителів у родині не було, мама, Раїса Миколаївна Ткаченко, трудилася головним бухгалтером у заготконторі диканської райспоживспілки.
– Пам’ятаю добру, завжди усміхнену Галину Миколаївну Шалду, яка в роки моєї шкільної юності вела “Школу молодого педагога”, прищеплювала любов до майбутньої професії. Така ж школа діяла і при Полтавському державному педінституті ім. В.Г.Короленка, яку відвідувала, навчаючись у старших класах. У школі дуже подобалися географія й історія, яку викладали високопрофесійні, залюблені у свій предмет учителі Андрій Григорович Дорошенко, Павло Мелентійович Черкащенко, Тетяна Петрівна Панченко. Але що легко дається, вивчити можна й так, хотілося підкорити якусь важчу вершину. Уже працюючи в школі, знайшла свою особову справу, де рукою першої вчительки Ніни Михайлівни Слюсар було записано: має гарні здібності до математики. З математикою й вирішила пов’язати своє подальше життя. У 1985 році з золотою медаллю закінчила Диканську середню школу, здала один екзамен – і я вже студентка педінституту! 
Дуже пощастило, що ректором у той час був Іван Андрійович Зязюн. Нас вчили бути ерудованими, дисциплінованими, багато працювати над собою. Нам викладали педмайстерність, ставили голос, вчили триматися перед класом, з нами працював режисер Полтавського обласного театру ім. М.В.Гоголя. І досі пам’ятаю залік з риторики, коли мали чітко промовляти скоромовки на кшталт “Ехал Грека через реку, видит Грека в реке рак....”, адже вчитель мав гарно говорити, вміти викладати свій предмет.  
Прекрасні знання давали викладачі фізико-математичного факультету Людмила Павлівна Вар’янко, Микола Іванович Старостенко та багато інших. А ще була прославлена на весь інститут і за його межами “Гуморина”, яку щорічно готували студенти фізмату, з другого курсу залюбки писала сценарії для неї. Підготовка КВН, де шкільна команда “Комуналка” неодноразово займала перші місця в районі й області – це продовження інститутського захоплення.
І от 15 серпня 1990 року Алла Ткаченко переступила поріг рідної школи вже як молодий учитель. Щиро зізнається: перші два роки було ой як непросто.  З часом прийшли і авторитет, і досвід. У 1999 році випустила “зірковий” математичний клас, де серед 28 учнів було 18 золотих і срібних медалістів, інші десять – хорошисти. І досі добре пам’ятає своїх розумників і розумниць Юлію Ганзю, Яну Гордієнко, Наталію Шкребу, Віталія Троневського, Оксану Мацко, Віку Дядюру, Віту Кішінець, Сергія Рощина, Сергія Сергу, Олександра Рогова, Дмитра Побігуцю, Ларису Кармазіну, Віту Терещенко, Юлію Омельченко... Усі вони стали успішними людьми в житті, серед них є підприємці, банківські працівники, судді, лікарі, дизайнери одягу. 
Педагогічну освіту здобули учні Алли Миколаївни Тетяна Петрова, Інна Коваленко, Олена Яковенко, причому Олена Миколаївна також стала математиком і прищеплює любов до “цариці наук” в тому ж таки Диканському НВК ім. М.В.Гоголя. 
– А коли і як доля поєднала з Олегом Дмитренком? – як допитуватися, то про все. 
– Олег Васильович прийшов до школи на три роки пізніше, у дев’яносто третьому. На той час у своєму 16-му кабінеті мені вдалося зробити ремонт, поклеїти шпалери, змонтувати меблеву стінку. І тут до класу заходить директор Олександр Миколайович Олійник з вимогою віддати кілька шаф молодому спеціалістові. “Не віддам! Нехай заходить до класу і користується меблями”. Зійшлися на компромісі: було вирішено плакати й гіпсові статуетки молодого вчителя образотворчого мистецтва “розквартирувати” в моєму кабінеті. Прийшов “на квартиру”, а залишився на все життя, – загадково посміхається жінка. – Новий рік зустрічали разом, у червні одружилися. Незабаром народилася наша донечка Роксолана. Начиталися Загребельного, тому й назвали так свою дівчинку, однойменний серіал на екрани вийшов значно пізніше. Цього року вона з червоним дипломом закінчила інститут прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, щойно склала останній екзамен. 
А.М.Дмитренко у середній школі – ліцеї ІІ-ІІІ ст. – НВК – гімназії – знову НВК ім. М.В.Гоголя (такі етапи реорганізації проходив цей загальноосвітній навчальний заклад) працює вже двадцять вісім років: учителем, класним керівником, заступником директора. “Найвище моє досягнення – працюю за покликанням, – щиро зізнається. – Переступаю поріг класу – і відпочиваю душею. Подобаються уроки, репетиції різних заходів, почуваюся, як кажуть, у своїй тарілці”.
Навесні минулого року Диканському НВК як опор­ному закладу району було виділено державою 3,6 млн. гривень для обладнання класів природничо-математичного циклу з програмним забезпеченням. До цього, звісно ж, використовували деякі елементи інформаційних технологій, але цього виявилося замало. Тож адміністрація навчального закладу звернулася до ТОВ “Академія інноваційного розвитку освіти” Інституту модернізації змісту освіти НАПН України з проханням організувати відповідні тренінги. У вихідні, після уроків 22 вчителі, немов старанні учні, опановували курс “Впровадження ІКТ та інноваційних технологій у навчально-виховному процесі”. Їх навчали вчителі-практики, які працюють у найпрестижніших школах Києва і володіють педтехнологіями світового рівня. Тепер своїми уміннями і навичками диканські вчителі-новатори діляться з колегами шкіл району.
– Мені дуже приємно, що працюю в рідній школі і саме з такими людьми, які стали родиною однодумців, – зауважує наостанок Алла Миколаївна. – Усі вчителі в нас – творчі, справжні професіонали й ентузіасти своєї справи, які багато працюють над собою і дають добрі знання дітям.
... Ну як тут не згадати Григорія Сковороду з ідеєю “сродної праці”! На думку мандрівного філософа, тільки тоді людина буде щасливою, коли пізнає себе, розпізнає свої покликання, нахили чи обдарування, зрозуміє, який рід діяльності зможе принести їй моральне задоволення. Така праця дарує вагомі плоди всьому суспільству.
Валентина Діденко.
На фото автора: А.М.Дмитренко з учнями 10-А класу опорного закладу “Диканський НВК ім. М.В.Гоголя” Анастасією Щербань, Аліною Липенко, Євгеном Пащенком, Іллею Несвітом, Іриною Рокитянською та Вікторією Пилипенко.

Ушанували Героїв Небесної Сотні

20 лютого у райцентрі в знак поваги до мужності, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції Гідності (листопад 2013 – лютий 2014 рр.), 
захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України, відбувся мітинг, присвячений Дню Героїв Небесної Сотні.
З промовами до присутніх звернулися голова райдерж­адміністрації Володимир Шкарбань, голова районної ради Станіслав Муха, селищний голова Валерій Товстій, учасник Революції Гідності Олексій Каплонський. У мітингу взяли участь представники органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, працівники районого будинку культури, учні Диканського НВК ім. М.В.Гоголя.
Присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих та поклали квіти до підніжжя пам’ятного знака “Героям Небесної Сотні”.
Прес-служба райдержадміністрації.

Афганістан ночами сниться

15 лютого у селищі відбулися урочисті заходи з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав та 29-ї річниці виводу радянських військ з Афганістану. Воїни-інтернаціоналісти, учасники АТО, представники громадськості зібралися біля пам’ятного знаку “Воїнам-інтернаціоналістам Диканщини”, згадали тих, кому доля послала тяжке випробування – служити в Афганістані, під час хвилини мовчання схилили голови в знак пам’яті тих, хто загинув у тій далекій країні або вже пішов із життя після тієї війни. Голова районної ради Станіслав Муха і всі присутні поклали живі квіти до пам’ятного знаку. 
Фото Світлани Воронянської.

“Час вибрав нас” – таку назву мав урок мужності, що відбувся в історико-краєзнавчому музеї для учнів 10-А класу Диканського НВК ім. М.В.Гоголя (на фото ліворуч) з нагоди 29-ї річниці виводу обмеженого військового 
контингенту СРСР із Демократичної Республіки Афганістан. Цікаву, наповнену достовірними фактами  інформацію про причини і наслідки тієї вій­ни донесла до присутніх провідний екскурсовод музею Анна Кошель.

Масляна прийшла – любов принесла

У минулі вихідні біля районного будинку культури було людно і весело: тут відбувалося народне гуляння "Масляна". Останні кілька років до Диканьки приїздять гості з Харкова, Запоріжжя, Дніпра, Полтави, приходять місцеві мешканці, щоб разом провести зиму, зустріти весну, повеселитися... Загалом за суботу й неділю у нашому селищі побувало більше семисот гостей, які мали змогу поласувати варениками, шашликами, спробувати медовуху, купити сувенір на згадку, покататися на бричці, переглянути цікаву концертну програму, яку підготували працівники районного будинку культури, взяти участь у розвагах. Гості також відвідали краєзнавчий музей ім. Д.М.Гармаша, історичні пам’ятки нашого краю.
Фото Світлани Воронянської.

bottom of page