Опубліковано: 28 грудня 2018 р..
“Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати", –
лине селом, то вітає земляків з новорічними святами жіночий вокальний ансамбль “Чернечеярські маківки”. Його керівник Галина Заєць (вона ж завідуюча сільським клубом-філіалом) з гордістю розповідає про учасниць колективу: і красуні, і розумниці, і співучі, і завзяті.
Оксана Кандзюба – соціальний робітник, депутат Великобудищанської сільської ради, Тетяна Огарь – працівниця “Укрпродснекгруп”, Світлана Хміль – продавець, Тамара Коломієць – медсестра, Юлія Калюжна – працівник дитячого садочка “Фіалка”, Ірина Тютюнник – вихователь цього ж дитсадка, Оксана Кузьменко працює на току ПАП “Диканське”, та об’єднують їх неспокій серця і любов до пісні. Двічі на тиждень за будь-якої погоди поспішають вони на репетиції.
– Дебютували “Чернечеярські маківки” на сцені свого сільського клубу-філіалу п’ять років тому і стали достойною зміною фольклорному колективу Чернечеярського СКФ, у якому співали жінки старшого віку, – говорить Галина Заєць. – Три роки поспіль з районного огляду художньої самодіяльності ми повертаємося з першим місцем серед сільських клубів-філіалів саме завдяки “маківкам”. До Нового року вже традиційно щоразу готуємо іншу програму, щоб порадувати односельців, несемо в їхні оселі хороший настрій і побажання, щоб у всіх все було гаразд.
На фото Світлани Глушко: Галина Заєць, Оксана Кандзюба, Юлія Калюжна, Ірина Тютюнник, Тамара Коломієць, Світлана Хміль, Оксана Кузьменко.
У Диканьці засяяла красуня-ялинка
Багато українців зацікавлено стежили за інформацією у ЗМІ, голосували, чия ялинка – найвища, чия – найкраща, чия – найдорожча, адже цими передноворічними днями зелені красуні засяяли в усіх містах і селах України. І в кожному вони неповторні та оригінальні. Не пасла задніх і наша Диканька: новеньку штучну ялинку висотою 10 метрів встановлено в парку Незалежності.
А минулої неділі відбулося її урочисте відкриття. Малюки разом з батьками раділи дивам біля районної ялинки, брали участь у святковому дійстві, організованому працівниками районного будинку культури. Їх розважали ведучі Альона Онищенко та Віталій Попов в образах свинки Нюші та ведмедя Копатича, запросили й дитячу улюбленицю свинку Пеппу – символ Нового 2019 року (в неї майстерно перевтілилася методист РБК Аліна Домненко). Традиційно присутніх на святі вітали Дід Мороз і Снігуронька (Володимир Резнік та Аня Кореліна), а також молодіжний гурт “Престиж”, народний ансамбль української пісні “Краянка”. Були й традиційні хороводи навкруг ялинки з казковими персонажами, віршики Дідові Морозу та гостинці в подарунок. І, звісно ж, радість: Новий рік на порозі!
Диканські чарівниці вплітають свої творчі здобутки у вінок сучасної української культури
Минулої п’ятниці у районному будинку культури з нагоди 30-ї річниці присвоєння звання “народний” відбувся ювілейний концерт народного самодіяльного жіночого вокального ансамлю “Диканчанка”. З цією подією учасниць колективу вітали перший заступник голови райдержадміністрації Зоя Присяжнюк, начальник відділу культури та туризму Євгеній Онищенко, вони дякували самодіяльним артистам за їхній талант, активну участь у культурному житті району, щедрість душі, якою вони діляться зі своїми слухачами, побажали ще довго радувати поціновувачів прекрасного своїм співом, а також виконали приємну місію: вручили грамоти райдержадміністрації, подарунки і квіти усім учасницям “Диканчанки”.
Палкий шанувальник таланту вокального колективу Олексій Каплонський, вітаючи з тим, що вже три десятки літ “Диканчанка” носить звання народного колективу, бажав талановитим співачкам вдячних слухачів, процвітання і творчих успіхів.
Ведуча творчого вечора – художній керівник районного Будинку культури Альона Онищенко – зупинилася на історії створення колективу. У 1985-му році в нашому селищі активізувалася робота з залучення працівників установ і організацій для участі в хоровому колективі. Олена Сеніна запропонувала паралельно створити жіночий вокальний ансамбль. Такий колектив було створено, ним керувала Марія Мусяло, яку згадують як чудового керівника, талановитого творчого наставника, красиву жінку з неповторним голосом, автора музики багатьох пісень. Наш земляк, заслужений працівник культури України Анатолій Жданов, який у ті роки був завідуючим обласним Будинком народної творчості, послухавши спів “Диканчанки”, високо оцінив його і допоміг у становленні колективу. Саме в цей період ансамбль знайшов власне творче кредо, склалася неповторна манера виконання пісень. Анатолій Іванович навчав не просто співати, а відчувати пісню душею, жити нею, він писав і музику, і слова до пісень. Завдяки наполегливій праці, старанням і керівників, і самих виконавців вдалося здобути звання “народний”, а також отримати можливість виступати на столичній сцені, продемонструвати свою майстерність усій Україні.
За три десятиліття народний ансамбль “Диканчанка” виступав у містах і селах Полтавщини та за її межами, яскравою сторінкою творчого життя колективу стала участь у телеконкурсі “Сонячні кларнети”, зйомки для якого відбувалися у Гадячі. Так склалося, що відразу після цих зйомок (навіть додому не заїхали!) артистам довелося вирушати до міста Сочі для участі у фестивалі слов’янської пісні, там “Диканчанка” ще й виступала в санаторіях і в гірських селах, де її дуже тепло приймали і дякували за чудові пісні. Після успішного виступу на фестивалі колектив запросили взяти участь у ньому й наступного року.
Постійно підтримувала “Диканчанку” Надія Крюченко, у ті роки – начальник відділу культури. У творчому зростанні колектив співпрацював з місцевими композиторами Володимиром Пащенком, Віктором Ганжею, поетами Миколою Пойдеменком, Віктором Булавою, Анатолієм Чипенком, акомпанували брати Василь і Григорій Юрченки. У різний час керували ансамблем Олена Сеніна, Марія Мусяло, Віктор Ганжа, Марія Петрова, Світлана Бородай, Юрій Москаленко, Олена Гандзюк, нині керівником “Диканчанки” є Костянин Калкін.
Присутні на вечорі хвилиною мовчання згадали всіх, хто був причетний до становлення вокального колективу за всі роки його існування, залишив свій добрий слід як у його творчості, так і в душах кожного учасника, та хто вже пішов за межу Вічності, а це Марія Мусяло, Віктор Ганжа, Зоїл Преподобний, Василь Юрченко, Володимир Пащенко, Станіслав Ващенко, Надія Вишквар, Любов Дмитренко, Надія Ляшик, Галина Яресько.
Життя продовжується, а пісня завжди поруч – і в радості, і в горі, вона допомагає переносити всі незгоди, підіймає настрій, дає наснагу і силу. Нинішній склад “Диканчанки” продовжує славні традиції свого колективу, який має численні нагороди, дипломи, почесні грамоти, а в його репертуарі – більше 300 пісень: про рідний край, кохання, патріотичні, обрядові, побутові, жартівливі...
І линули пісні у виконанні “Диканчанки”, і лунали оплески в залі.
Диканські чарівниці вплітають свої творчі здобутки у вінок сучасної української культури.
На фото Світлани Воронянської: Неля Занкова, Маргарита Гордієнко, Ніна Курило, Ліна Шкурат, Костянин Калкін, Галина Кодак, Тетяна Рибакова, Наталія Кривошапка, Марія Петрова.
Зиму проводжали, весну зустрічали
У народному календарі є свято закликання птахів з вирію – Сорочини або Жайворонки. У давнину кожна господиня пекла обрядове печиво у вигляді пташок – “жайворонків”. Діти бігали з тим печивом по селу, підкидали вгору і викрикували промовлянку до птахів:
Із краю-кураю пташок закликаю:
– Летіть, жайворонки, до нашої сторонки,
Спішіть, ластів’ята, до нашої хати –
Весну зустрічати, зиму проводжати!
Минулого тижня Сорочини святкували й ми, учні 4-А класу. З тіста ліпили пташечок із дзьобиками, крильцями та хвостиками, а потім випікали. А наступного дня ходили до лісу, де ціле море пролісків. Весь наш дружний клас став у коло, кожен підкидав спечених жайворонків високо в небо і викрикував весняний заклик до птахів.
Бережімо й цінуймо традиції нашого краю!
Дякуємо нашому класоводу Л.О.Костуренко за чудовий майстер-клас та цікаву екскурсію до лісу, а також нашим кухарям за допомогу у випіканні.
