Опубліковано: 22 грудня 2017 р..
Білі троянди пам’яті
Пісню Валентини Толкунової про те, якою красивою парою стали б двоє закоханих, якби не було війни, не раз чула в дитинстві і в юності Тетяна Дудник, але навіть уявити собі не могла, що печальні слова, від яких колись наверталися на очі сльози в жінок, які стали вдовами після Другої світової війни, стануть пророчими для її донечки. Чому сталося так, що неоголошена війна донині майже щодня забирає молоді життя, сиротить матерів, дружин, дітей, приносить біду в родини українців на своїй, Богом даній, землі? Чому обранця її Світланки забрав пекельний Іловайський котел, чому напівсиротою росте маленька Сонечка? Хто винен у цьому?
Роман Яковець народився в Опішні, там виріс, закінчив школу. До Стасів хлопець приїхав шукати роботу, влаштувався на птахофабрику спочатку в охорону, пізніше став маркувальником. Тут у липні 2013-го познайомився зі Світланою Дудник, яка працювала сортувальницею, між молодими людьми спалахнуло палке кохання. Спочатку майже щовечора після роботи прибігав до неї на побачення, а невдовзі переніс свої нехитрі пожитки до квартири Дудників.
– Дуже гарний хлопчина був, – тяжко зітхає Тетяна Григорівна. – Скромний, доброзичливий, веселий, ніколи не чули від нього поганого слова. Працював на птахофабриці, ми з чоловіком раділи такому обранцеві Світланки, він став членом нашої родини. 31 березня 2014 року ми відзначали йому двадцять третій день народження, приїхали його мама, сестра Наташа, все було добре, здавалося, попереду щасливе і довге життя... Але за кілька днів Роман отримав повістку до війська.
Усього дев’ять місяців щасливого життя з коханим подарувала доля Світлані, кожен день з цього, такого короткого відтинку назавжди закарбувався в пам’яті... Спочатку були зацікавлені погляди незнайомого хлопця, що обпікали, змушували швидше битися серце, перший дотик руки, несміливий поцілунок. Усе це, як найдорожчий скарб, береже в душі молода жінка. Відтоді, як стали жити разом, Рома проводжав її на роботу і стрічав, коли йшла додому, старався чимось порадувати кохану. Удвох їздили до рідних в Опішню, у Тернопіль до бабусі, радо зустрічали батьків Роми, сестер з родинами у себе в гостях. Дізнавшись, які вона любить квіти, дарував їй білі троянди, кілька разів купував торт – не до свята, а просто так, бо гарний настрій! Будували плани на майбутнє, мріяли про весілля. А коли Світлана відчула, що при надії, дуже зрадів: “Я буду татом!” Запитав Тетяну Григорівну, який подарунок краще обрати, швиденько зібрався і поїхав у Полтаву. А незабаром власноруч одягав коханій золоті сережки: “Це тобі, люба!”
Коли з Зіньківського райвійськкомату прийшла повістка, Світлана захвилювалася, було страшно відпускати милого на війну. Та що вдієш, довелося проводжати в надії, що все буде добре. Спочатку Роман проходив службу у селі Черкаське Дніпропетровської області, приходив у короткотермінову відпустку, всього три дні побув у Стасях, на початку серпня його знову на кілька діб відпускали додому. Як радів зустрічі, а ще приємній звістці: ультразвукове обстеження показало, що у них зі Світланкою буде дівчинка! Обіцяв, що відразу після повернення одружаться...
Повернувшись у свою військову частину, кілька разів дзвонив, востаннє з ним говорила сестра Наташа 26 серпня, тоді він повідомив, що вони перебувають в оточенні. Після цього його телефон замовк...
Можна тільки уявити, що пережили рідні, коли потяглися дні повної невідомості. Страшні цифри втрат після виходу наших військ з Іловайського котла шокували, хрести на численних могилах з написом “Невідомий” на Алеї слави в Дніпрі, які бачили по телевізору, змушували завмирати серця багатьох матерів і дружин по всій Україні. Саме в такій могилі виявилися й останки Романа Яковця. Кілька місяців він вважався зниклим безвісти, й лише після того, як його батько здав аналіз ДНК, вдалося ідентифікувати й перепоховати його.
Стало відомо, що загинув боєць 93-ї окремої механізованої бригади Роман Яковець 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла “зеленим коридором” на дорозі поблизу села Побєда, був тимчасово похований місцевими мешканцями у братській могилі цього села. 18 вересня ексгумований пошуковцями місії “Евакуація-200” (“Чорний тюльпан”), перевезений до Дніпропетровська.
12 листопада 2014 року на світ народилася донька Романа, яку він так чекав, але якої йому так і не вдалося побачити й пригорнути до серця. Невінчаною вдовою залишилася Світлана, їй не судилося разом з коханим стояти на весільному рушничкові, чути радісні вигуки “Гірко!”, тримати в руках святковий букет з білих троянд, який би обов’язково подарував їй Рома...
Похорон Романа Яковця відбувся 12 лютого 2015 року в його рідному селищі Опішні, земляки зі сльозами на очах схиляли голови перед його домовиною, віддаючи останню шану героєві. Разом з колишніми колегами Романа поїхала провести його в останню путь і Тетяна Григорівна, Світлана оплакувала коханого вдома, адже була вже з малою Софійкою на руках. Дивилася на сережки, згадувала щасливі дні, яким уже не буде вороття, а сльози капали з очей... Тамувала біль: треба жити заради найціннішого, що лишилося на землі після Романа, –
донечки. А сережки колись носитиме Софійка – як оберіг на щастя.
Оскільки Роман не був офіційно одружений зі Світланою, його батьківство довелося встановлювати через суд. Треба було здати тест-аналіз ДНК, але це коштувало дорого. Тетяна Григорівна, яка того ж року пережила ще одне горе – похоронила чоловіка, звернулася до директора ТОВ НВП “Інтерагросервіс” Геннадія Головіна з проханням про допомогу. “Це – людина з великої літери, Геннадій Анатолійович має добре серце і ніколи не відмовить у допомозі, – ділиться своїми емоціями жінка. – Ми щиро вдячні, що він виділив кошти на цей аналіз. А ще нас після смерті Романа консультував і допомагав нам заступник військового комісара Зіньківського райвійськкомату Валерій Кулага, постійно підтримують у всьому Стасівський сільський голова Сергій Давиденко, начальник управління соціального захисту населення Людмила Фролова, інші посадовці, сусіди, друзі”.
ДНК-тест підтвердив батьківство Романа, отож Софійка отримує фінансову допомогу, визначену законодавством. А її тато посмертно нагороджений орденом “За мужність” III ступеня, його ім’я занесено до Книги пам’яті полеглих за Україну.
Софійка росте жвавою, енергійною, допитливою дівчинкою, дуже схожою на тата і характером, і зовні. Його на фото впізнає відразу, радіє і дзвінко сміється. Трирічній дитині ще невтямки, що батько ніколи не переступить порогу оселі, не підніме доньку на руки, не поведе до дитсадка, не купить морозива... Цей стрункий, симпатичний молодий чоловік виконував свій обов’язок і загинув як герой, щоб у мирі зростала його донька. Хочеться вірити, що ця жертва, як і тисячі інших, не виявиться марною, що незабаром скінчиться ця жорстока неоголошена війна, яка забирає найкращих...
Світлана Воронянська.
На фото автора: Світлана, Софійка, Тетяна Дудники.
Дарують світло і тепло
22 грудня відзначають своє професійне свято працівники енергетичної галузі України. Дата вибрана не випадково, адже саме в найкоротший світловий день робота енергетиків найбільш помітна. Завдяки професіоналам своєї справи ми можемо радіти теплу у своїх квартирах холодними зимовими вечорами, працювати і займатися домашніми справами в темний час доби, насолоджуватися переглядом фільмів, читанням книг під затишним світлом настільної лампи тощо.
Диканська філія ПАТ “Полтаваобленерго” постачає електроенергію 10,5 тисячам побутових споживачів та 320 юридичним споживачам, тут працює 69 чоловік. Обліком електричної енергії, укладенням договорів, контролем за станом розрахунків населення опікується абонентська група, а з юридичними споживачами співпрацює інспекція енергонагляду філії, яку очолює старший інспектор Костянтин Спірідонов (на фото справа). На цій посаді працює з 2006 року, тож має багатий досвід роботи.
Оперативним керівництвом електромережами Диканської філії ПАТ “Полтаваобленерго” займається оперативно-диспетчерська служба, яка першою відгукується на різні аварійні ситуації. Кращі її працівники – диспетчер Віктор Побігуця, електромонтери оперативно-виїзної бригади Валерій Шпіньов та Віталій Калембет (на фото зліва).
Працівники філії трудяться на совість, даруючи нам світло і тепло. За високий професійний рівень та участь у суспільному житті на Дошку пошани підприємства занесені електромонтери Іван Северин та Григорій Сліпченко, бухгалтер Тетяна Пестременко, оператор комп’ютерного набору Зоя
Суєвалова, водій автотранспортних засобів Анатолій Деримарко, електромонтер оперативно-виїзної бригади Володимир Жданов.
Хтось зі споживачів, прочитавши цю інформацію, іронічно посміхнеться, мовляв, не все так гладко: буває, і світла не стає, коли воно вкрай потрібне, і зрізані електриками дерева створюють певний дискомфорт. Але це – частина запланованих заходів, які впливають на безперебійне постачання електроенергії в цілому в районі. Краще попередити людей і виконати певний обсяг робіт у плановому режимі, ніж за складних погодних умов працювати у режимі аварійному.
Валентина Діденко. Фото автора.
Чорнобильський вітер
по душах мете
Щорічно 14 грудня, у день закінчення будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, згідно з указом Президента України від 10 листопада 2006 року в Україні вшановують учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Традиційна зустріч ліквідаторів Диканщини з представниками органів виконавчої влади та місцевого самоврядування цього року відбулася в затишному залі територіального центру соціального обслуговування, її ведучою була психолог Ірина Кравченко. Відкриваючи захід, голова райдержадміністрації Володимир Шкарбань привітав чорнобильців, подякував за мужність і самовідданість, запевнив, що райдержадміністрація й надалі робитиме все можливе, аби забезпечити їхній соціальний захист. Тим, хто врятував країну від зловісного атома, з вдячністю вклонився голова районної ради Станіслав Муха, побажавши їм здоров’я і довгих років життя.
– На жаль, цього року похвалитися нічим, значних змін у законодавстві щодо норм і пільг, передбачених цій категорії населення, не відбулося, – зазначила начальник управління соцзахисту населення Людмила Фролова, інформуючи присутніх про стан соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. – На цей час на території району проживає 243 особи, постраждалі від аварії на Чорнобильській атомній електростанції, з них 80 учасників ліквідації: 21 особа – І категорії (інваліди), 50 осіб – другої і 9 осіб – третьої категорій, а також 14 вдів громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою. З 1986 року помер 31 чорнобилець. Путівки на санаторно-курортне лікування у 2017 році отримали 12 ліквідаторів І категорії і двоє дітей-інвалідів, зауважень щодо якості оздоровлення не надходило. Протягом року 16 чорнобильців отримали ліки на суму 17316 грн., чотирьом особам проведено безплатне позачергове зубопротезування на суму 3790 грн. Учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виплачується компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю, та на харчування, щорічна допомога на оздоровлення, їх забезпечують пільговим проїздом на приміських, міжміських та міжобласних автобусних маршрутах тощо.
Заступник начальника Решетилівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області Леонід Тютюнник розповів про перерахунок пенсій з 1 жовтня ц.р. відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, роз’яснив зміни, що вносяться до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №851 від 15 листопада 2017 року щодо обчислення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чрнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Емоційними були виступи ліквідаторів аварії на ЧАЕС Сергія Кріська, Петра Демченка, Олексія Маслія, Олексія Яреська, Олександра Рябіхіна, Володимира Горбача, Анатолія Науменка, їх непокоїли питання щодо субсидій, медичної реформи, обслуговування в ЦРЛ, компенсації за неотримане санаторно-курортне лікування, права на пільгову пенсію, нарахування за опалення тощо. Відповіді та пояснення дали головний лікар КЗ “Центр первинної медико-санітарної допомоги” Наталія Манич, заступник головного лікаря ЦРЛ Олександра Назаренко, селищний голова Валерій Товстій.
З доповіддю виступила Валентина Радченко, голова громадської організації “Союз Чорнобиль", яка узагальнила проблеми, що стосуються соціального захисту ліквідаторів аварії на ЧАЕС:
– У ті роки ліквідаторів називали героями, а тепер – постраждалими. Але не страждати їхали хлопці в зону аварії. Наша організація вкрай стурбована тим, що до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, постійно вносять зміни, які ліквідовують або скорочують наші права на належний соціальний захист. Пільг на оплату житлово-комунальних послуг, щорічної допомоги на оздоровлення, щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортного лікування – як кіт наплакав. Ми розуміємо вкрай складну ситуацію в державі, і все ж через народного депутата України Олега Кулініча передаємо звернення до прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з вимогою не допустити подальшого зниження основних соціальних гарантій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Ліквідаторів району, що померли за ці роки (їхні імена прозвучали в залі), вшанували хвилиною мовчання. Від усіх присутніх Михайло Негляд та Микола Олексієнко поклали квіти до пам’ятного знака героям-чорнобильцям Диканщини.
Наостанок Валентина Радченко подякувала ліквідаторам, що знайшли час і сили взяти участь у заході, організаторам заходу – райдержадміністрації, районній раді, територіальному центру соціального обслуговування населення, артистам районного Будинку культури та територіального центру, які подарували гарний концерт, привітала всіх з прийдешніми новорічно-різдвяними святами.
Чорнобильці змогли почаювати, поспілкуватися один з одним, відпочити.
Прес-служба
райдержадміністрації.
Перемога в обласному конкурсі з інформаційних технологій
З 5 по 7 грудня цього року на базі Полтавського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді Полтавської обласної ради відбувся обласний конкурс з інформаційних технологій.
У ньому брали участь більше 10 команд з різних шкіл Полтавської області. Команду учнів Диканського НВК імені М.В.Гоголя готувала вчитель інформатики Олена Щербак. Програмою змагань було передбачено проведення захисту домашніх завдань та виконання практичних очних завдань за номінаціями. Іра Бібік приготувала домашнє завдання – презентацію “Мій населений пункт”, де у формі туристичної мандрівки картою Диканщини ознайомила з історичними пам’ятками нашого краю. Олексій Шевченко створив сайт мовою розмітки HTML “Історія України”.
Упевнено і цілеспрямовано учні йшли до перемоги, за що й отримали нагороди: Ірина Бібік – ІІ місце у номінації “Офіс-менеджмент”; Олексій Шевченко – І місце у номінації “Web-дизайн”.
Тетяна Педик, заступник директора Диканського НВК ім. М.В.Гоголя з навчальної роботи.
Традиційною у Диканському НВК ім. М.В Гоголя стала акція “16 днів проти насильства”. Практичний психолог Інна Рокотянська та соціальний педагог Людмила Чипенко спланували та провели заходи для всіх учасників освітнього процесу, спрямовані на запобігання проявам жорстокості і насильства, забезпечення прав неповнолітніх у навчальних закладах. Уже відому всім інформацію вони пропонують у формі квестів, рухливих ігор, інтерактивних вправ. Одержані школярами знання у поєднанні з практичним заходами відіграють важливу роль у становленні світогляду, моральному і правовому вихованні, формуванні правової культури учнів.
19 грудня у районному будинку культури відбулося дитяче свято “Святий Миколай” за участю Полтавського обласного центру естетичного виховання учнівської молоді, яке розпочало низку новорічних заходів, організованих сектором культури та туризму РДА. На свято Миколая прибули діти пільгових категорій разом з батьками, учні загальноосвітних закладів району.
Цього ж дня перший заступник голови райдержадміністрації Зоя Присяжнюк та депутат районної ради Валерій Зеленський завітали до Михайлівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату та вручили солодкі подарунки від народного депутата України Олега Кулініча (на фото). Гості побажали вихованцям школи-інтернату добра, щастя, дружніх стосунків, злагоди та здійснення дитячих мрій.
Прес-служба
райдержадміністрації.
Святий Миколаю, до нас завітай
