Опубліковано: 26 квітня 2019 р.
Щирі взаємини, міцні родинні традиції, повага до старійшин роду – це лише дещиця чеснот шанованої на Диканщині сім’ї Маничів. Глава родини Андрій Манич – лікар-стоматолог, працює у Стасівській АЗПСМ, його дружина Наталія Манич – головний лікар КНП “ЦПМСД Диканської райради”, донька Женя – студентка Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, син Назар – восьмикласник Диканської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.
У Демках на Черкащині, звідки родом Андрій Манич, завжди раді були приїзду дітей, а на Великдень – особливо.
Затишне подвір’я, густо устелене споришем, ретельно вибілена хата, аромат свіжозвареного у селянській печі борщу та смачнющих пирогів та паски часто зринають у пам’яті. Якось майже разом, 13 років тому, пішли його батьки Іван Андрійович та Валентина Іванівна з життя, а мудрість свою лишили. Були вони великими працелюбами, вчили своїх дітей чесності, порядності, заповідали, мов зіницю ока, берегти стосунки у сім’ї. Великий дружний і щирий рід (його мама мала трьох сестер, у тата – два брати й дві сестри) завжди тримався купи. І хоч до Демків кільканадцять десятків кілометрів, вони завжди – на відстані душі не лише для Андрія Манича, а й для його дружини та дітей.
Свято бережуть родинні традиції й в іншій гілці родоводу – з боку дружини. Цьогоріч, як і вже багато років поспіль, Великоднього ранку після святкового богослужіння та освячення паски Андрій та Наталія Маничі разом з дітьми завітають до старійшин роду Віри Романівни та Олексія Івановича Маньків. Це бабуся і дідусь Наталії Миколаївни по лінії мами Тамари Олексіївни Даниленко, стаж їхнього подружнього життя сягає 67 років. Жили вони у Перещепині на Новосанжарщині, працювали на Полтавському тепловозоремонтному заводі. Завжди радо стрічали двох синів і доньку з сім’ями. На Великдень Віра Романівна традиційно пекла паски, вдавалися вони завжди, бо окрім уміння у них вкладала душу: “Діти ж приїдуть”. Дітьми вона називала всіх – і синів з донькою, і невісток та зятя. П’ятнадцять років тому перебралися Маньки до Диканьки, де мешкає донька. Коли Віра Романівна почала втрачати зір, за великодню випічку взявся зять, на жаль, нині покійний Микола Олексійович Даниленко, він любив чаклувати над тістом, любив радувати своїх найрідніших і найдорожчих. Зібравшись разом, обов’язково пригадають неповторний смак тієї паски...
За давнім українським звичаєм, як і належить на Великдень, їхній великий рід збереться після освячення паски за святковим столом у якомога повнішому складі – щоб триматися купи протягом усього наступного року, щоб роду не було переводу.
На фото Світлани Глушко: Наталія, Назар, Євгенія та Андрій Маничі.
І буде знов весна на світі надію людям дарувать,
І будем ми на світі жити і про добро пісні співать!
Останнім акордом пісенного перевесла, яке сплітали колективи художньої самодіяльності району протягом п’ятьох вихідних квітня, став виступ аматорів сцени Диканського районного будинку культури (директор Ганна Мадрига), що відбувся минулої суботи. Чудова концертна програма наповнила цей акорд усіма барвами сценічного мистецтва, подарувала глядачам незабутні емоції й позитивні враження.
Ведуча заходу Альона Онищенко закликала присутніх підтримувати артистів оплесками, але й без цього запрошення глядачі активно аплодували й не стримували свого захоплення від дійства, яке протягом двох годин відбувалося на сцені.
Пісні про Україну, про любов до рідного краю, своєї родини дарували народний гурт “Престиж”, гурт “Мрія”, тріо “Диканські парубки”, народний аматорський ансамбль “Краянка”, хоровий колектив районного будинку культури, дівочий гурт “Первоцвіт”, додавали настрою народний самодіяльний ансамбль “Диканчанка”, ансамбль “Україночка”, тріо “Весна”, дитячий гурт “Сяйво”, змушували задуматися про вічні цінності, посумувати, а наступної миті – посміхнутися ліричні, жартівливі пісні у виконанні солістів Меланії Кальник, Ані Кореліної, Максима Гергала, Марини Кінаш, Сергія Іванова, наймолодших учасниць Олександри Моргун і Полінки Правденко, викликали здивування і захоплення щирим виконанням і бездоганною українською мовою волонтера “Корпусу миру США” містера Тая. Атмосферу дива, казки навіяла інсценізація за мотивами повісті М.В.Гоголя “Майська ніч, або Утоплена”, у якій показали свій талант перевтілення учасники народного концертно-театралізованого колективу “Диканські Солохи”.
Не підвели очікування своїх фанатів лауреати всеукраїнських, міжнародних конкурсів зразковий хореографічний колектив “Квітограй”. До речі, наступного дня молодші групи “Квітограю” та “Нового покоління” (керівник Євгеній Іванов) отримали гран-прі міжнародного фестивалю-конкурсу “Зоряний олімп”, вкотре підтвердивши високу виконавську майстерність.
Усі колективи художньої самодіяльності району представили на суд журі свої концертні програми, підсумки огляду будуть надруковані на сторінках газети в одному з найближчих номерів.
Світлана Воронянська.
Фото автора.
Ідуть хлопці в армію служити
У понеділок в райвійськкоматі відбулися урочисті проводи юнаків до лав Збройних сил України. З побажаннями чесно служити і стати справжніми чоловіками, набравшись в армії мужності, витримки, до майбутніх воїнів звернулися військовий комісар Диканського райвійськкомату підполковник Олексій Каланій, голова районної призовної комісії, заступник голови райдержадміністрації Віктор Дудник. Вони наголосили: служба в армії – це почесний обов’язок кожного. Анатолій Нарізький, головний спеціаліст з питань взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи РДА, вручив хлопцям подарунки.
На фото Валентини Діденко: призовники Ярослав Хронь (с. Стасі), Дмитро Погрібний, Сергій Авраменко (смт Диканька), Віталій Прокіпець (с. Діброва), Роман Кононенко (с. Водяна Балка), Сергій Юзько (с. Ландарі) із заступником голови РДА Віктором Дудником, військовим комісаром Олексієм Каланієм та заступником військового комісара Віталієм Михном.