Опубліковано: 22 березня 2019 р.
Посіяне любов’ю пророста, бо сходи ті – із доброго насіння
– Після одного випадку у нашій родині ніхто й ніколи не сумнівався, що я стану фізиком, – з усмішкою починає розповідь про те, чому саме такий фах обрала, учитель-методист, заступник директора з навчально-виховної роботи Диканського НВК імені М.В.Гоголя Тетяна Педик. – Було мені років шість, якось дивилися ми зі старшим на два роки братиком мультики і, пустуючи, перервали провід, а мультик же кортіло додивитися... Я швиденько скрутила перервані дротики докупи і ввімкнула штепсель в розетку, у результаті вибило струм у всій хаті. Не вагаючись, витягла з електролічильника пробку, зробила “жучок” і... Словом, проводка загорілася...
З теплом згадує Тетяна Яківна колиску свого дитинства – Великі Кринки на Глобинщині, батьків і рідну хату, у якій тоді нову проводку проклали просто по стінах, не заглиблюючи, – і те, скільки не приїздила додому вже дорослою, щоразу нагадувало її перші досліди з електричним колом.
Відмінниця навчання Тетяна Ясинок без особливих труднощів вступила до Полтавського педагогічного інституту імені В.Г.Короленка на фізико-математичний факультет. Вчилася охоче, адже обрана справа була до душі. У студентські роки зустріла і свого судженого Олексія Педика, а вчителювати за направленням на Зіньківщину їхали вже втрьох з маленькою донечкою Наталочкою. Згодом чоловік перейшов працювати в органи внутрішніх справ, у 1989 році його перевели до Диканьки, з ним приїхали і дружина з донечкою. Неспокійна вдача спонукала до творчого пошуку, тож молода вчителька швидко завоювала авторитет і серед учнів, і серед колег найбільшої у районі школи. Через чотири роки її призначили заступником директора з наукової роботи Диканського НВК імені М.В.Гоголя.
Швидко біжать роки, за плечима понад тридцять років педагогічної діяльності. Тетяна Яківна з гордістю показує сучасний кабінет фізики: з інтерактивною дошкою, 12 нетбуками, цифровим вимірювальним комплексом і т.д. Сучасне обладнання НВК отримав відповідно до програми оснащення кабінетів природничо-математичного циклу, ставши опорним закладом. Та й у старенькі меблі зуміли вдихнути нове життя: пофарбували стійки парт і поміняли стільниці, полакували шафи, замінили зношені полиці і т.д. Сьогодні учні Диканського НВК імені М.В.Гоголя мають усе, щоб здобути якісні знання з фізики. До того ж шкільна програма нині дає широке поле для креативної дослідницької роботи, учні охоче працюють над виготовленням парового двигуна, вирощують монокристали, виготовляють оптичні прилади, презентують власні “винаходи”.
Скільки б не минуло років, Тетяна Яківна пам’ятатиме свій перший виховний 5-Г, непосидючих, пустотливих і таких рідних її розумників і розумниць, вони вже давно самі стали батьками. Виросли й власні діти: донька Наташа здобула три вищі освіти – педагогічну, економічну й юридичну, нині у декретній відпустці, бавить маленьку Женечку; син Діма закінчив Українську академію банківської справи, займається комп’ютерами.
І на порозі свого життєвого ювілею Тетяна Яківна – у такому ж творчому неспокої, з активною життєвою позицією (два скликання диканці обирають її депутатом районної ради), сповнена ідей та енергії для їх втілення, – щодень знайомою стежиною поспішає до школи, сіє розумне, добре, вічне, і проростають ті зерна міцними знаннями, вдячністю і любов’ю.
Світлана Глушко.
На фото автора: учитель-методист, заступник директора з навчально-виховної роботи Диканського НВК імені М.В.Гоголя Тетяна Педик зі своїми учнями – переможцями районних олімпіад з фізики Валерією Пеляк, Максимом Рогом, Анною Пасічною, Іриною Бібік, Родіоном Киктем.
Минулої п’ятниці до Орданівської ЗОШ І-ІІІ ступенів завітали гості: члени громадської організації “Всеукраїнська спілка учасників бойових дій в АТО “Побратими України” відокремлених підрозділів Полтавської області і Диканського району Олександр Пєхов, Євгеній Васькевич, Олександр Чеберяк, Богдан Бердина, Володимир Скрильник, Олександр Мацко. На загальношкільній лінійці директор школи Анатолій Дяківнич надав слово колишньому вихованцю, випускнику школи Богдану Бердині, який коротко окреслив діяльність “Побратимів України”, зазначив, що у нього було велике бажання, щоб перший захід, який проводить спілка в нашому районі, відбувся саме у його рідній школі.
“Коли я навчався, дуже хотілося мати відповідний спортивний одяг, можливо, сьогодні ми втілимо в життя чиюсь мрію...” – підкреслив Богдан Бердина і вручив 10 комплектів спортивної форми для старшокласників. Додали приємних емоцій школярам і солодкі подарунки, з якими прибули гості: дружина одного з них, Яна Скрильник, спекла торт і кекси, чудово оформила їх символікою громадської організації.
Голова відокремленого підрозділу Полтавської області ГО “Всеукраїнська спілка учасників бойових дій в АТО “Побратими України” Олександр Пєхов запевнив, що такі заходи в навчальних закладах району заплановані й надалі, побратими також беруть участь у громадському житті області. Так, нещодавно фінансово підтримали змагання з ловлі щуки на водоймі в с. Горбатівка.
На фото Світлани Воронянської: гості з учнями школи на лінійці.
Минулого вівторка у храмі святителя Луки Войно-Ясенецького, що в Диканьці, з благословення єпископа Полтавського і Кременчуцького Федора відбулося освячення хреста, дзвону і бані, які цього ж дня було встановлено на дзвіниці. Відродження храму відбувається за фінансової підтримки мецената Юрія Худяка, внутрішні опоряджувальні роботи приміщення церкви почнуться з 15 травня, а до осені всі оздоблювальні роботи мають бути завершені. Освячення провів настоятель храму отець Юрій у присутності парафіян, участь у молебні взяли також голова районної ради Станіслав Муха, Диканський селищний голова Валерій Товстій.
Фото Світлани Воронянської.
Незабутнє родинне свято
Родинні свята, які щорічно проводяться в 5-11 класах Диканського НВК ім. М.В.Гоголя, вже давно стали доброю традицією.
Наші діти цього навчального року стали п’ятикласниками, боязко переступивши поріг старшої школи. Їм дуже пощастило в молодшій школі бути учнями Світлани Кабцан, яка, без перебільшення, стала їм другою мамою, другом і прикладом для наслідування. Тому нам, батькам, хотілося, щоб і класний керівник став таким же авторитетом і добрим наставником для нашого великого, різноголосого і такого пустотливого 5-А.
Альона Щербак – молода, але вже досить досвідчена вчителька, взялася за нелегку справу. Вона стала класним керівником одного з найбільших класів НВК. Шкільні будні, розподіл обов’язків у класі, контроль за порядком у дитячому колективі, дні іменинника, інші навчально-виховні заходи – все це лягло на її плечі. Вона до всього має творчий підхід, намагається креативно і по-сучасному проводити збори, різноманітні святкування, виховні години. Тому і цьогорічне родинне свято вона запланувала провести в дещо іншому форматі, запропонувавши і нам, батькам, взяти в ньому активну участь.
Як голова батьківського комітету я звернулася до тат і мам нашого класу, передавши їм пропозицію Альони Віталіївни. Відразу відгукнулися кілька чоловік, згодом підтягнулися інші. В результаті спільних зусиль та творчого натхнення, яке захопило нас в процесі репетицій, було підготовлено два номери від батьків. Це було сюрпризом і приємним шоком для дітей. А ще була створена розкішна фотозона, яка стала прикрасою і своєрідною “родзинкою” свята. На пам’ять про чудовий захід всім залишаться гарні сімейні фото.
Завдяки керівництву школи, зокрема, її директору Надії Горячун ми мали змогу провести родинне свято в просторій актовій залі, де помістилася вся наша велика класна родина. Полюбуватися дітьми змогли не тільки тата й мами, але й дідусі та бабусі, братики та сестрички. А діти та батьки виступали на прекрасній оновленій сцені. Усі разом створили пам’ятний епізод шкільного життя наших дітей, який, сподіваюся, вони згадають і через багато років, ставши дорослими.
Людмила Горобець.
Фото Альони Шаповал.