Опубліковано: 15 лютого 2019 р..
Печальна арифметика війни
...Солідний чоловік за робочим столом лише на кілька хвилин може дозволити собі відволіктися від справ: постійні телефонні дзвінки, вирішення невідкладних питань. Юрій Васильович Біденко – начальник абонентської групи Диканської філії ПАТ “Полтаваобленерго”, яка перебуває в стані реорганізації, тож робочих моментів багато. За великим рахунком, йому не до спогадів і не до мене. Тож спілкуємося у перерві між черговою телефонною розмовою.
– Мене призвали до лав Радянської Армії 9 травня 1983 року. Нашу команду 044 забирали з Полтавського облвійськкомату останньою. На запитання, куди потрапимо, втомлений лейтенант, що приїхав по нас, коротко відповів: “Їдемо до Харкова в “учебку”. Та його південна засмага була більш переконливою, ніж слова. Дійсно, прибули до Харкова, де нам видали сухпайок, добу чекали на залізничному вокзалі. Під вечір до платформи подали пасажирський ешелон, його оточили хлопці в панамах. Тоді остаточно стало зрозумілим: нас відправляють на південь.
Шість діб тривала поїздка до Ашхабада, так потрапив до школи сержантів, де здобув військову спеціальність командира артилерійського відділення, навідника ІІ класу.
Чи був страх? Спочатку – невизначеність, розгубленість, які доводилося поступово опановувати. А вже в жовтні з Ашхабада літаком нас переправили до Афганістану, в провінцію Шинданд, де потрапили в 1377-й окремий протитанковий артдивізіон. У Союзі було вже прохолодно, а там – як біля доменної печі, близько 50°С.
З місяць проходили карантин і були поза штатом. Наш дивізіон охороняв частину дороги від Шинданда до Кандагара, дислокувалися біля точки Чара.
Вперше “духи” обстріляли нас десь через півроку, серед білого дня. Але тоді відбулися легким переляком, нікого не поранило. А от коли довелося побачити повністю розстріляну колону... Нас підняли по тривозі, ми на своєму МТЛБ швидко направилися до перевалу. От тоді й підірвалися на міні... (настає вимушена пауза, на очах у Юрія Васильовича – сльози). Замполіту (комсоргу) відірвало ноги, загинув і стрілець. Із 50 машин у колоні, які везли солярку, залишилося близько десяти, усі інші догорали в нас на очах. Тоді загинуло багато наших хлопців. Але нашим завданням було не рахувати втрати, а рятувати тих, хто вцілів.
Згодом були й інші обстріли, але до того часу кожен із нас уже досконало вмів стріляти з автомата, кулемета, автоматичного й ручного гранатометів, тож могли себе захистити. Хоча... Ми були на танках, добре озброєні, а “духи” – на конях і “борбихайках” – металолом, сяк-так зліплений докупи. І їх ніхто не переміг, адже вони воювали на своїй землі, за свої права!
Хочеш жити – навчишся всього. А знаєте, як страшно, коли в тебе стріляють?! З часом навчилися по звуку розрізняти: коли цвьохнуло, як батогом – то в тебе цілять, коли голосно бахкає – не по твою душу...
– Чи довго Афган снився ночами? – запитую Юрія Васильовича.
– І коли виводили війська, і тепер хочеться поїхати подивитися, що там і як, – він дещо ухиляється від прямої відповіді. – А як хотілося додому! Поблизу був кемпінг, який залишили болгари, коли будували дорогу, біля нього – басейн і фонтанчик. Коли вода потрапляла на розжарену, як на сковорідці, пилюку, був запах, як у нас після дощу. Яке то було блаженство!
– Боляче і важко згадувати ті події 30-річної давності, – підсумовує розмову колишній воїн-”афганець”. – Ніщо безслідно не проходить. У далекій і чужій країні перехворів тифом і жовтухою. Зараз мені 56 років, а посивів уже в 23. Ось така печальна арифметика війни!
Валентина Діденко. Фото автора.
Стала лауреатом обласного конкурсу “Учитель року-2019”
У грудні 2018 року – січні 2019 року учителі району брали участь у другому турі Всеукраїнського конкурсу “Учитель року-2019”. На участь у конкурсі було подано 4 заяви в номінаціях: “Географія” (Маргарита Шило – Дібрівська ЗОШ І-ІІІ ст., Наталія Смітюх – Великорудківська ЗОШ І-ІІІ ст.), “Захист Вітчизни” (Олександр Дзюба – Балясненська ЗОШ І-ІІІ ст.), “Основи здоров’я” (Оксана Передерій – Диканський НВК імені М.В.Гоголя).
Усі конкурсанти Диканщини зареєструвалися на платформі конкурсу, створили профіль в освітній мережі для вчителів Microsoft, на якому розмітили відеорезюме до 5 хвилин. За підсумками відбіркового туру сертифікати учасника були вручені М.С.Шило, Н.А.Смітюх, О.П.Дзюбі.
У фінальний етап вийшли 20 учасників – по п’ять у кожній номінації, серед них і вчитель основ здоров’я Диканського НВК імені М.В.Гоголя Оксана Передерій. Для вчителів були такі випробування: “Методичний практикум”, “Практична робота”, “Проект”, “Тестування з фахової майстерності”, “Урок”. Молодий учитель старанно готувалася до конкурсів, знайомилася з досвідом педагогів школи, району, України. Велику науково-методичну підтримку отримала від учителів Диканського НВК імені М.В.Гоголя, особливо від заступника директора з навчально-виховної роботи, учителя-методиста Тетяни Педик. Час, проведений у підготовці до випробувань, витрачено немарно, бо Оксана Сергіївна стала лауреатом обласного етапу конкурсу. Вона продемонструвала глибокі знання теоретичного і методичного матеріалу, досконале володіння технологією тренінгу, використання сучасних технологій навчання, практичні навички роботи з учнівським колективом. Досвід роботи Оксани Передерій буде розглянуто на березневому районному методичному об’єднанні вчителів основ здоров’я.
Марія Курило, завідувач РМК.
На фото: Оксана Передерій (зліва) на церемонії нагородження переможців і лауреатів обласного етапу конкурсу “Учитель року-2019”.
На гірськолижній базі “Сорочин Яр”, що за Стасями, відбулися ІІІ спортивні ігри серед представників самоврядування на селі. Учасниками перегонів стали 128 голів та заступників голів сільських рад, об’єднаних територіальних громад та районних рад, а змагалися вони у гірськолижному слаломі та тюбінгу. Організатором заходу виступила територіальна організація
ГО “ВФСТ “Колос” у Полтавській області за підтримки Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Полтавської ОДА та підприємця Юрія Бєдного. Суддівську колегію очолив директор Полтавської ДЮСШ ім. Бутовського Сергій Дорош.
Надзвичайно приємно, що першість у гірськолижному слаломі серед чоловіків виборов Стасівський сільський голова Сергій Давиденко (на фото – в центрі). Щиро вітаємо переможця!
Цікаво, що перше місце серед жінок у змаганнях з гірськолижного слалому зайняла відома у всьому світі Анастасія Дойнікова з Миргорода, якій цьогоріч виповниться 80 років. У свої 70 років жінка підкорила Ельбрус, а в 75 років – Казбек, має безліч спортивних досягнень.
Усі учасники перегонів отримали заряд бадьорості, оптимізму, впевненості у своїх силах.
Сергій Давиденко – переможець у гірськолижному слаломі!
