Диканська районна газета "Трудова  слава"

У районному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді всього троє працівників: директор, психолог і бухгалтер. Ознайомившись з тим обсягом роботи, що його виконує служба, важко зрозуміти: як це вдається? Директор центру Юлія Півень з гіркотою в голосі констатує: “Так, у нашому штаті повинно налічуватися десять спеціалістів, але через об’єктивні причини це нині, на жаль, неможливо. А роботи щороку додається, до цього призводить наше життя”. І Юлія Василівна, тепер уже з ностальгією, згадує 2012-2014 роки, коли у кожній сільській раді були фахівці із соціальної роботи, от тоді колектив центру у складі 18 осіб був тією реальною силою, яка вирішувала чимало проблем, а основне, проводила профілактичну роботу на місцях.
Про те, що входить до кола обов’язків РЦСССДМ, знають далеко не всі, бо не в кожного виникає потреба звертатися у цю службу, яка є спеціальним закладом, що забезпечує організацію та проведення соціальної роботи із соціально незахищеними категоріями сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. Отож є певний контингент осіб, для яких зустрічі зі спеціалістами центру відбуваються досить часто, і не для всіх вони бажані. Мова йде про неблагополучні сім’ї, у яких мама й тато зловживають оковитою чи пристрастилися до наркотиків і ведуть аморальний спосіб життя, а їхні діти потерпають від цього. Відвідування таких родин і відстоювання дитячих прав часто викликає гнів у батьків, отож доводиться виїздити зі співробітниками поліції.

Раннє виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, є пріоритетним напрямком роботи центру. Ці родини ставляться на облік, нині таких сімей у районі близько сорока (цифра інколи змінюється), у них виховується 96 неповнолітніх дітей. Більшість сімей охоплені соціальним супроводом, що включає в себе системне надання соціальних послуг до повного подолання складних життєвих обставин. Це сухе формулювання означає, що в оселю, де живуть діти, батьки яких не є взірцем найкращих людських чеснот, стежина працівників служби пролягає досить часто. Бесіди, вмовляння, окреслення перспективи втрати дітей, людського осуду, звертання до совісті і здорового глузду іноді приносять плоди, й горе-батьки беруться за розум, але, на жаль, часто не вдається достукатися до свідомості, затуманеної алкоголем, і тоді дітей забирають, а матір чи батька позбавляють батьківських прав.
Також важливим аспектом роботи служби є спілкування з умовно засудженими молодими людьми, неповнолітніми. Протягом року відбулося 48 індивідуальних зустрічей з цією категорією осіб, проведено 5 групових заходів.
Також ведеться пропаганда здорового способу життя (18 заходів для 426 осіб), надаються інформаційні, соціально-педагогічні, психологічні, соціально-медичні, юридичні послуги. 
Кожній дитині краще жити в сім’ї, ніж у дитбудинку чи в інтернаті, отож на популяризацію сімейних форм виховання, на створення прийомних сімей і спрямовані зусилля працівників центру. Нині в районі п’ять прийомних сімей, у яких виховується одинадцять дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Одна з сімей – переселенці із зони АТО.
Саме у вирішенні цих завдань і була не­оціненною допомога фахівців із соціальної роботи у селах і селищі. Добрим словом їх і нині згадують. Приміром, Наталія Черкаська з Орданівки в цю роботу вкладала душу, допомогла багатьом односельцям. Коли хворому хлопчику потрібні були кошти на операцію, Наталія Сергіївна знаходила різні шляхи, поки врешті всі гуртом зібрали необхідну суму. Небайдужим і відповідальним був Сергій Лукаш з Великої Рудки. Переважно усі фахівці були молодими, мали педагогічну освіту, активно бралися за роботу, відвідували практично кожен двір, знали проблеми родин, які опинилися в складних життєвих обставинах, допомагали і підказували шляхи вирішення тих чи інших проблем. Бувало, вночі, у вихідний лунав телефонний дзвінок від співробітників служби з якогось села: треба терміново забирати дітей від п’яних батьків-дебоширів. Тоді дзвонили до лікарні, а заві­дуюча дитячим відділенням Лариса Васильченко давала добро: “Везіть швиденько, будемо допомагати...” Так разом, можливо, й життя чи здоров’я якійсь дитині врятували. На жаль, у травні 2014 року всіх фахівців із соціальної роботи скоротили. 
З 2015 року на РЦСССДМ покладені завдання щодо соціальної реабілітації та адаптації учасників АТО. Ця робота ведеться у тісній співпраці з районним військкоматом, місцевими органами влади. Після демобілізації кожен, хто повернувся додому, проходить співбесіду з психологом центру, при цьому складається соціальний паспорт. За потреби надається психологічна допомога, а також є можливість пройти оздоровлення у санаторіях області. На це обласна рада виділила кошти, безкоштовними путівками скористалися 43 демобілізовані воїни і 55 членів їхніх родин. Закупівля і оформлення путівок, інформування кожного – це займало чимало часу, було досить копіткою справою.
Є кілька нових напрямків роботи, над якими зараз працюють спеціалісти РЦСССДМ: це створення патронатних сімей і наставництво. В нашій області ще немає патронатних сімей, шукають кандидатів на таку родину в районі. То що ж це за сім’я? Для того, щоб дітей, яких забирають у неблагополучних батьків, не відправляли до спецзакладів, що травмує їхню психіку, буде існувати патронатна родина. Тут тимчасово, до оформлення у прийомну сім’ю, зможуть перебувати діти. На них держава виділятиме кошти, патронатні батьки проходитимуть навчання в обласному центрі соціальних служб.
А для тих, хто бажає стати наставником дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, будуть створені можливості для спілкування в інтернатних та інших закладах: після певної процедури оформлення документів, навчання вони зможуть ділитися теплом своєї душі з обездоленими дітьми, спробувавши стати другом, опорою і підтримкою, а по можливості – беручи активну участь в їхній адаптації у житті.
Усі ці заходи спрямовані на захист дітей, найпершим завданням є запобігти соціальному сирітству і подолати сімейне неблагополуччя, отож постійно проводиться робота з сім’ями, у яких батьки ухиляються від виконання своїх обов’язків. На обліку чотири таких сім’ї, у них виховується семеро дітей. Також нерідко буває, що в неблагополучних родинах трапляються випадки насильства щодо дітей. Постійно проводиться профілактична робота, бесіди.
Деякі підопічні особливо запам’яталися працівникам РЦСССДМ. 
... Дванадцятирічне худорляве хлоп’я вперше потрапило в кабінет центру після скоєної ним крадіжки в рідному селі. Довго говорили з ним, розповіли про наслідки такого вчинку, надіялися на усвідомлення і розкаяння... Яке там! Років шість він крав у сусідів, друзів, однокласників, у своїй сім’ї. Батьки – прості сільські трудівники – з усіх сил намагалися запобігти цьому, сплачували людям збитки, плакали, вмовляли сина, але все було намарно. Його привозили до працівників центру мало не щотижня, та ніякі методи не діяли. Коли хлопець досяг повноліття, після чергової крадіжки він був засуджений і зараз відбуває покарання. На щастя, таких небагато, більшість після того, як вперше оступилася, переосмислює свою поведінку й стає на шлях виправлення. Тут особливо важливою є допомога психолога, тісна співпраця з органом пробації.
Безсумнівно, контингент центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є надзичайно чутливим до всіх змін в суспільстві. Чим нижчим стає рівень життя, поширюється безробіття, тим зростає рівень алкоголізму, наркоманії,  занепад моральності в суспільстві призводить до знецінення самого інституту сім’ї, втрачають духовні орієнтири дорослі, страждають діти. Часто на заваді виконання службових обов’язків соціальних працівників стають бюрократичні перепони, відсутність необхідних повноважень. Навіть у суді потрібно доводити, що мати, яка пиячить, не доглядає своїх дітей, є поганою, хоча логічно було б навпаки: хай би вона сама спробувала довести, що вона – хороша. А заручниками у таких ситуаціях завжди стають діти. Зі свого чотирнадцятирічного досвіду роботи на посаді директора РЦСССДМ Юлія Півень бачить: жодна з матерів, яких позбавили батьківських прав, не спробувала пізніше їх поновити! На публіку – сльози, розкаяння, а пізніше вони про своїх дітей просто забувають.
Ще однією проблемою центру є відсутність власного транспорту, тож вдячні всім, хто йде назустріч: селищна рада при потребі безвідмовно надає автомобіль, деякі сільські ради теж не відмовляють, спільно зі спеціалістами служби у справах неповнолітніх виїздять у села району, проводять індивідуальну роботу у сім’ях, а також готують різні масові заходи. Звісно, цих виїздів недостатньо, дуже жаль, що не все вдається охопити, з поля зору випадають ті неблагополучні сім’ї, про які вчасно не повідомляють сусіди чи органи місцевої влади.
Позитивною зміною в організації робочого процесу є проведений ремонт у кабінетах центру, новенькі вікна, а також відрегульована система опалення. До цього холод дошкуляв не лише працівникам служби, а й відвідувачам, тепер же у приміщенні затишно, охайно, тепло. 
Кожен день працівників центру сповнений турбот про підопічних: юнаків і дівчат, що зробили в житті хибний крок, сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, дітей, які щодня переживають страждання від горе-батьків... Кожну таку життєву драму вони сприймають серцем, вболівають за кожного і бажають допомогти. Коли це вдається, відчувають радість і задоволення: усі старання були не марні, а це – основне.
Світлана Воронянська.
На фото автора: директор РЦСССДМ  Юлія Півень, бухгалтер Людмила Горобець, психолог Валентина Книш.