Опубліковано: 26 липня 2019 р.
Працюють, як цілісний злагоджений механізм
Жнива у ПАП “Диканське” і ТОВ “Перша УкрАгроІнвестКомпанія” завершилися обмолотом 50-гектарного поля ячменю (до цього було зібрано озиму пшеницю на площі 350 га). На двох комбайнах Саsе працювали екіпажі у складі Ігоря Осінова та Романа Олефіра (на фото внизу), Миколи Гонтаря і Михайла Сухомліна (на фото вгорі ліворуч).
На зерноочисний комплекс зібране збіжжя КАМАЗами перевозили водії Олександр Деменський, Володимир Деменський і Віктор Островий (на фото праворуч), Григорій Панченко; Віктор Чубенко трактором Т-150 тут же дискує ґрунт. На випадок надзвичайної ситуації на пожежному автомобілі в полі чергує В’ячеслав Горбань (чоловік пройшов АТО, захищав Донецький аеропорт).
Токовим господарством завідує нині Роман Яковенко, зважує зерно на току Любов Хоменко, перевозить його водій Віктор Терновий.
Дбають про належний урожай, необхідні технології молоді, талановиті, відповідальні головний агроном Петро Пастернак і головний інженер Сергій Островий, порядком у тракторній бригаді опікується її бригадир, досвідчений Василь Кучерук, дбає про техніку й інженер з ремонту Василь Єрошенков. А смачними обідами працівників годують Світлана Пархоменко, Марина Гонтар і Валентина Діхтяр.
– Працюємо, як один злагоджений механізм, – підсумовує розмову директор обох господарств Ігор Бєлий, – кожен добре знає свою роботу і добросовісно її виконує. Щоб зберегти робочі місця для людей (торік АЧС знищила поголів’я свиней), розвели гусей. На в’їзді в село ліворуч був старий непридатний фруктовий сад, викорчували його, землю роздали АТОвцям і викупили її. Не змінюючи цільового призначення земельної ділянки, цієї весни посадили там горіхи. А щоб земля не пустувала, доки саджанці підростуть, прийняли пропозицію завгоспа Олександра Очеретька і в міжряддях посадили помідори, картоплю, цибулю для власних потреб.
Ось так в сучасних умовах і господарюють на великобудищанських землях.
Валентина Діденко. Фото автора.
Співпраця йде на користь
Corteva Agriscience (ТОВ “Стасі Насіння”) з першого дня своєї роботи на стасівській землі зарекомендувало себе соціально відповідальним підприємством. Співпраця поєднує підприємство практично з усіма закладами соціальної сфери. Ось і цьогоріч Corteva Agriscience відгукнулася на прохання завідуючої Стасівським дошкільним навчальним закладом “Пролісок” Ірини Карпенко про утеплення приміщення дитсадочка. Було виділено 300 тисяч гривень. Роботи розпочали з корпусу, у якому зазвичай найхолодніше. Тепер це тепла й красива будівля.
Стасівський сільський голова Сергій Давиденко запросив до “Проліска” директора виробничого комплексу Corteva Agriscience Сергія Комара та представників підприємства, працівників адміністративного відділу Олену Явдощук й Інну Фоміну, оглянути оновлений корпус, пересвідчитися в ефективному використанні коштів та обговорити шляхи подальшої співпраці. Вони лишилися задоволені результатом.
Як говорить завідуюча Стасівським дошкільним навчальним закладом Ірина Карпенко, співпраця з Corteva Agriscience розпочалася у 2014 році. За цей час за його фінансової підтримки у “Проліску” вдалося замінити всі зовнішні вікна і двері та 50% внутрішніх дверей, для харчоблока придбано електроплиту, електросковороду, а також 40 новеньких ліжечок для малечі і т.д.
Директор виробничого комплексу Corteva Agriscience Сергій Комар зазначив, що протягом останніх п’яти років у ДНЗ “Пролісок” вкладено 835 тисяч гривень.
Дошкільний заклад у Стасях повсякчас відчуває підтримку від сільського голови Сергія Давиденка, не залишаються осторонь проблем дитсадочка і ТОВ НВП “Інтерагросервіс”, ТОВ “Надежда”, ПП Кущ. Про затишок у приміщенні та на подвір’ї дбають і батьки, беруть активну участь у ремонті, творчо підходять до виконання всіх робіт.
На фото: Стасівський сільський голова Сергій Давиденко, представники підприємства Олена Явдощук й Інна Фоміна, директор виробничого комплексу Corteva Agriscience Сергій Комар, завідуюча Стасівським дошкільним навчальним закладом Ірина Карпенко.
Євген Положій:
“Про людей, про їхні долі – без пафосу, без надриву. Про це – моя книга “Іловайськ”. Читайте її!”
...Його важко поранило у першому ж бою 23 серпня, коли він добровольцем у складі пересувного прикордонного загону разом з іншими бійцями намагався зупинити колону ворожої техніки з озброєними “денеерівцями”, відкривши щільний вогонь зі свого РКК. Отямився в операційній палаті Амвросіївської лікарні, куди товариші доставили Сірого бетеером. В лікарні дізнався, що з колони вони розгромили двадцять одиниць, сорок два сепари – “двохсоті”, з нацгвардії – двоє, серед добровольців – лише двоє важкопоранених. Наступного дня “швидка” евакуювала поранених у військовий госпіталь, його ж не могли підняти через жахливий біль. Росіяни перейшли в наступ, а Сергій залишився в окупованій Амвросіївці, де на кулеметника чекала смертельна небезпека. Урятувала медсестра, заховавши його... в морзі серед небіжчиків...
Це – лише одна вражаюча історія з новели, що називається “Життя та смерть Сергія Кабана” – частина книги “Іловайськ”, яку написав відомий український письменник, сценарист, журналіст, видавець та головний редактор газети “Панорама”
(м. Суми) Євген Положій. Зустріч із ним, а також з учасником бойових дій в Іловайську Олександром Соболєм (позивний “Шаман”) відбулася нещодавно в районній бібліотеці за сприяння кандидата в народні депутати України по 147-му виборчому округу Павла Кишкаря.
Євген Положій – автор романів “Потяг”, “Дядечко на ім’я Бог”, “Мері та її аеропорт”, “Вежі мовчання”, “Риб’ячі діти” та двох книг про війну на сході України – “Іловайськ” та “5 секунд, 5 днів”, перша з яких увійшла в ТОП-15 найзнаковіших книг і стала найрезонанснішою в творчості автора.
Що стало причиною однієї з найбільших трагедій сучасності – Іловайського котла, чому так сталося, через кого стільки людей загинуло? Ці питання хвилюють кожного українця, у них намагався розібратися й автор книги.
– Зустрів свого товариша Юру Коваленка, колись світлу, життєрадісну людину, – емоційно розповідає Євген Положій. – Я не впізнав його: він став чорним. З’ясувалося, чоловік був на сході з місією “Чорний тюльпан”, це фізично і психологічно страшна робота, він показав мені відповідні фото й відео. Я не нова людина в журналістиці, бачив у житті різне, але щоб таке! Хотів написати статтю в газету, почав шукати матеріали в Інтернеті. Вирішив пошукати солдатів та офіцерів, які вижили в Іловайському котлі, й записати та переказати їхні історії. Деякі читач легко впізнає – вони оприлюднювалися в медіа. Та ще більше страшних та героїчних історій не потрапили ні в медіа, ані в книжку – трагедію і біль тих днів неможливо вмістити в жоден роман.
“Іловайськ” – художній текст, побудований на реальних подіях, у якому серед героїв, які мають реальних прототипів, живуть, здійснюють подвиги та помирають вигадані персонажі. Це – не документальна повість, хоча автор і намагався бути максимально точним. Це книга про мужність, неймовірний героїзм і людяність українських солдатів і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, батальйонів тероборони, всіх тих, хто в кінці серпня 2014 року опинився в Іловайському котлі. Автор почув близько сотні історій учасників тієї трагедії, про них і розповів.
Євген Положій презентував диканцям свою нову збірку “Перехрестя”. Це 400 сторінок якісної сучасної прози і два десятки віршат, веселих та сумних, написаних в різні роки, а також повість “По той бік Пагорба”, ці дві книги подарував у бібліотеку та учасникам зустрічі.
Читаймо правдиві і сміливі книги Євгена Положія про українські реалії, про наших сучасників – хорошу українську прозу!
Валентина Діденко.
На фото автора: Павло Кишкар, Олександр Соболь та Євген Положій під час зустрічі з користувачами Диканської
районної бібліотеки.