Опубліковано: 8 лютого 2019 р.
Медична реформа – чи не найбільш обговорювана в країні. Її реалізація триває вже другий рік. Про це й розмова нашого кореспондента з головним лікарем комунального некомерційного підприємства “Центр первинної медико-санітарної допомоги Диканської районної ради Полтавської області” Наталією Манич.
Щоб медична допомога була доступною, якісною і своєчасною
– Наталіє Миколаївно, тож що вже зроблено в районі та які плани на майбутнє?
– Перш за все хочу сказати, що завдання, поставлені на 2018 рік, ми успішно виконали. Протягом минулого року нам необхідно було укласти договір з Національною службою здоров’я України, щоб отримати збільшення фінансування, а отже й покращення матеріального забезпечення закладу та підвищення заробітної плати медичним працівникам. Для цього було потрібно виконати низку умов. Перш за все перетворити комунальний заклад у комунальне некомерційне підприємство. П’ятого липня 2018 року ми реорганізувалися, що дало змогу вже 15 серпня укласти договір із НСЗУ й отримувати кошти в четвертому кварталі за прямим договором надання медичних послуг населенню. Інше не менш важливе завдання – це організація і проведення кампанії “Лікар для кожної родини”.
– А можна більш детально?
– Звичайно, тому що це право кожного громадянин України, яким він не тільки може, а й повинен скористатися. Суть кампанії полягає в підписанні декларації з сімейним лікарем або педіатром для дітей віком до 18 років. На сьогодні лікарями нашого підприємства вже підписано 14200 декларацій з пацієнтами, що становить 76% від кількості населення, яке фактично прописане на території району. У свою чергу хочу акцентувати, що підписання декларації з лікарем не прив’язується до місця прописки або фактичного проживання, пацієнти обирають лікаря, якому довіряють, для сільських жителів це може бути лікар із Диканської амбулаторії, для жителів Диканьки – навпаки, можливо, хтось не довіряє місцевій медицині і підписав декларацію в місті.
– Для чого це потрібно, багато людей думають, що це нічого не змінює?
– Змін, які відбуваються, можливо, і не видно на перший погляд, але вони планомірно йдуть. По-перше, підписання декларації з лікарем дає змогу отримати безкоштовно базовий пакет медичних послуг первинної допомоги, а саме огляд лікаря, вимірювання ваги, зросту, визначення індексу маси тіла, проведення профілактичних щеплень, загального аналізу крові та сечі, визначення глюкози крові та холестерину, проведення ЕКГ, діагностику експрес-тестами гепатитів С і В, ВІЛ-інфекції, вагітності, онкомаркерів, грипу, ротавірусної інфекції, тропоніновий тест при інфаркті міокарда та інші. Хочу наголосити, що таке тестування на сьогодні роблять у всіх амбулаторіях, і воно абсолютно безкоштовне для тих, хто підписав декларацію з лікарем.
По-друге, реформа йде далі і дає нові можливості населенню на реалізацію права на медичну допомогу. Уже в липні 2019 року стартує новий її етап “Безкоштовна діагностика”, куди ввійдуть ще 54 позиції, окрім тих, які називала вище. Не буду перераховувати все, але коротко скажу, що це майже вся лабораторна діагностика, УЗД та рентгенобстеження, мамографія, консультації вузьких спеціалістів, так звані операції одного дня. І основною умовою отримання безоплатно цих послуг є електронне направлення сімейного лікаря, яке він буде видавати своєму пацієнтові, в іншому випадку пацієнт сам повинен оплатити ці послуги.
По-третє, оплату лікарям за пацієнтів, які не підписали декларації, Національна служба здоров’я буде проводити тільки до 30 червня 2019 року, далі лікар пацієнтам, які не підписали декларації, буде зобов’язаний тільки в разі невідкладних станів (різке погіршення самопочуття, гіпертонічний криз, різке загострення хронічного захворювання, висока температура) надати медичну допомогу для полегшення стану, а за все інше пацієнт платитиме власним коштом. На мою думку, укладення декларації не вимагає багато зусиль від громадян, а от її відсутність в подальшому може привести до негативних наслідків. І, на жаль, чомусь завжди у своїх негараздах звинувачують медичних працівників, тому всім наполегливо рекомендую не втрачати права на безоплатну медичну допомогу і обрати собі лікаря, якщо ви цього ще не зробили.
– Наталіє Миколаївно, а яку максимальну кількість декларацій може підписати лікар, і чи є лікарі, які вже виконали поставлену мету?
– Укладення декларацій іде по двох спеціальностях: лікар загальної практики – сімейний лікар, який може максимально набрати 1800 пацієнтів, та лікар-педіатр, який може набрати 900 пацієнтів. У нас є один абсолютний чемпіон серед сімейних лікарів, який уже має повний комплект, ще три лікарі наближаються до максимуму. Хотілося б більшої активності при підписанні декларацій дитячого населення з педіатрами, бо ще четверта частина дітей не має декларацій з лікарем.
Також хотілося б більшої активності жителів Орданівської та Великобудищанської амбулаторій, деяка специфіка є при підписанні декларацій на території Великорудківської амбулаторії. На сьогодні там працює лікар, який не підписує декларацій через низку об’єктивних причин, і є інший лікар, який приїздить двічі на тиждень, веде прийом і укладає декларації, це трішки спантеличує населення – ніби ж лікар є, то й декларацій з іншим підписувати не треба, але насправді це не так. Декларації з лікарем укладати треба обов’язково, тому що надалі населення не зможе скористатися всіма послугами, які були перераховані вище. А з огляду на кадрові проблеми в амбулаторії я не маю морального права звільнити лікаря, який не підписує декларацій, і залишити населення без постійної медичної допомоги. Тому звертаюся до жителів Великорудківської та Байрацької сільських рад і ще раз наголошую: укладення декларації з лікарем обов’язкове, ви можете це зробити з лікарем, який до вас приїздить, можете зробити це в районному центрі, можете в місті, це ваше право і ваш вибір.
– У селах людей найбільше турбує доля фельдшерів та ФАПів.
– ФАПи нікуди не зникли. Фельдшери не замінятимуть лікаря, але стануть його помічниками для того, щоб доступ до медичної допомоги був у всіх населених пунктах. І за це хочеться подякувати сільським головам та депутатам сільських рад, на території яких функціонують ФАПи, за розуміння, підтримку та фінансування, тому що без підтримки громад є велика загроза щодо подальшого їх існування. Дякую особисто М.І.Мацку, П.П.Височину, Т.Я.Белей, Ю.О.Скляру, В.С.Приходько, Л.Г.Пащенко.
– А як Ваш заклад забезпечений медичним обладнанням?
– Забезпеченість наших структурних підрозділів відповідно до табеля оснащення становить 80-85%. Завдяки участі області в проекті Світового банку “Поліпшення здоров’я на службі у людей” ми отримали сумки-укладки лікаря, тонометри, дефібрилятори, добові монітори артеріального тиску, електрокардіографи, електронні ваги та ростоміри, центрифуги, вакутайнери для забору крові. За власні кошти закупили пульсоксиметри та глюкометри. Усі робочі місця лікарів забезпечені комп’ютерною та оргтехнікою.
– Наталіє Миколаївно, і трішки, будь ласка, про плани та перспективи...
– У цьому році роботи ще дуже багато, перш за все придбання медичної інформаційної системи, яка дасть можливість виписки електронного рецепта, електронного направлення, електронної реєстратури та електронної карти пацієнта, – це вимога сьогодення, і підприємство повинно їй відповідати. Маємо плани щодо закупівлі гематологічного та сечового аналізаторів, придбання холестинометра, щоб підприємство самостійно могло надавати всі послуги первинної допомоги, які задекларовані державою. Також є плани з удосконалення роботи реєстратури, створення електронного запису на прийом та електронної черги. Маю велике сподівання на подальшу співпрацю з районною державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, тому що здоров’я населення повинне бути нашою спільною метою. Немає меж досконалості, я і весь мій колектив докладемо максимум зусиль, щоб медична допомога в нашому районі була доступною, якісною і своєчасною.
На фото Світлани Глушко: вгорі – головний лікар комунального некомерційного підприємства “Центр первинної медико-санітарної допомоги Диканської районної ради Полтавської області” Наталія Манич; внизу – лікарі загальної практики сімейної медицини Алла Герасименко, Юлія Скиба, Людмила Чернишенко, Наталія Яценко, лікар-педіатр Ольга Неженцева.
Барвінками і мальвами зігріта
Душа мого народу – рушники...
З сивої давнини і до сьогодні до нас дійшла традиція вишивати рушники. Колись без них не обходилася жодна українська оселя, а кожна дівчина змалку навчалася цього мистецтва, бо рушник був поруч протягом усього життя: у радості і в горі, у кольорові візерунки впліталися й заповітні думки, й побажання: на щастя, на долю... Це – ніби пісня, вишита на полотні. На жаль, час вносить корективи в народні традиції, життя змінюється, тож рушники іноді можна побачити лише на виставках народно-прикладного мистецтва чи у приватних колекціях майстринь.
У Водянобалківській школі ось уже шість років діє музей “Рушники одного села”, організатором і натхненником якого є вчителька Галина Сінельник. Безцінні експонати зібрано в цій кімнаті, багато з них мають давню історію і зберігалися в родинах як реліквії, передавалися з покоління в покоління, іноді дивом уцілівши в роки революції, війни.
Один з рушників колекції вишивала Олена Кононенко, бабуся Надії Данько (вона – на фото ліворуч). Олена Андріївна колись мешкала у селі Кононенки, пізніше переїхала в Єлизаветівку, в її оселі стояла скриня, у ній зберігалися й вишиванки. Після її смерті одна з доньок, Наталія Ткаченко, забрала в Полтаву на пам’ять про маму й рушник. Через десятки років родинний оберіг зайняв почесне місце серед інших старовинних вишитих речей, тепер помилуватися чудовим гаптуванням можуть усі охочі.
У родині Людмили Кирнос (на фото справа) бережуть пам’ять про прабабусю Палагію Маслій, яка народилася у 1894 році й жила на хуторі Маслії, а рушник, представлений у колекції шкільного музею, вона вишивала на придане доньці Оксані Хоменко, від якої він перейшов у наступне покоління – до Лідії Кравченко.
Приємно, що тут, у шкільному музеї, ставляться до старожитностей з великою повагою. Галина Сінельник може багато розповісти про кожен експонат, бо цікавиться історічним минулим рідного краю, досконало вивчає його. Відвідувачі щиро вдячні Галині Іванівні, а також тим, хто передав у шкільний музей реліквії свого роду.
Фото Світлани Воронянської.