Опубліковано: 19 липня 2019 р.
Як святкувала петро-давидівська громада
Датою святкування Дня села петро-давидівці обрали маківку літа – День апостолів Петра і Павла. Зібралися в сільському закладі культури відпочити, вшанувати кращих із кращих. Завідуюча клубом-філіалом Анна Бабенко коротенько нагадала односельцям історію Петро-Давидівки, слово для привітання надала народному депутату Олегу Кулінічу та сільському голові Миколі Мацку.
Обдарували найповажнішу жительку села Ганну Іванівну Муху, якій виповнився 91 рік, новонароджених Варю Коваленко та Злату Гордієнко, іменинницю Лідію Іванівну Кібальник. Зичили мирного неба, щастя і міцного здоров’я В’ячеславові Перетятьку й Олегові Дороганю, які нині проходять строкову військову службу.
Учням школи, які успішно закінчили навчальний рік й беруть активну участь в позашкільних заходах, вручили подяки від сільської ради і грошові винагороди від спонсорів, це Вікторія Омельченко, Артем Бабенко, Олександр Кальник, Даніїл Микитенко, Богдан Очеретько, Анна Омельченко, Діана Омельченко, Софія Святобог, Владислав Ковальчук, Віталій Мягкохліб, Вікторія Родіонова, Анжела Бородай.
Дев’ятеро синів і доньок зростає в сім’ї Володимира й Ольги Чумаків, їм побажали терпіння, наснаги, здоров’я, вдячності від дітей і поваги від людей та вручили подарунок.
З гордістю назвали імена мужніх односельців – чоловіків, які практично з перших днів антитерористичної операції стали на захист України: Сергій Глущенко, Олександр Омельченко, Олег Олійник, Роман Микитенко, Віктор Муха, Микола Прядченко, Олексій Касян, Володимир Топчій, Віталій Топчій, Олег Мотрій.
З вдячністю згадали ліквідатора аварії на ЧАЕС Миколу Бородая, воїнів-афганців Олександра Дудова, Олексія Постернака, Юрія Половинку.
Подарунком від народного депутата України Олега Кулініча став виступ заслуженої артистки України Наталії Май та її доньок Олесі й Станіслави.
Цього святкового вечора над Петро-Давидівкою пролунав салют (подарунок депутата районної ради Олексія Рудченка), молодь допізна розважалася на дискотеці. А діти безкоштовно спускалися з гірок і стрибали на батуті.
Спонсорську допомогу надали й ТОВ “Дружба” (директор М.В.Постернак), СБК “Лан” (голова правління Олексій Рудченко), ПАФ “Відродження” (В.А.Яківець).
Валентина Діденко.
Щоб процвітав величний рід
Купальської суботи жителі Байрака традиційно відзначили День села. Ведучі свята Любов Базилюк та Ірина Зінченко розпочали його з гарних поетичних слів про рідний край та представили гостей. Присутніх на святі привітали народний депутат України Олег Кулініч (за його підтримки відбувся виступ гурту “Гетьман”), заступник генерального директора ПАФ “Подоляка”
Олександр Пилипенко, який вручив майнові сертифікати школі й дошкільному дитячому закладу, депутат районної ради Олексій Говтвяниця, який надав кошти на жалюзі для дитсадка, і, звісно ж, Байрацький сільський голова Юрій Скляр. Заступник голови райдержадміністрації Віктор Дудник вручив грамоти активістам, які повсякчас дбають про розвиток свого села. А засновник благодійного фонду Олександр Ващенко подбав про святковий феєрверк.
У залі щиро аплодували вихованцям дитячого садка “Подоляночка” за їхній виступ, оплесками дякували воїнам-АТОвцям, які в грізну годину стали на захист України, а це Владислав Снісаренко, Володимир Давидюк, Сергій Кравченко, Сергій Загребельний, Олександр Базилюк, Євгеній Назаров, Олексій Назаров, Микола Садовий, Денис Чопівський, Максим Сердюченко.
Вклонилися досвіду й мудрості найстаршої жительки села – 94-річної Марії Григорівни Одарюк, усміхнулися батькам новонароджених Кості Ярового та Антона Дейнеки.
Цьогоріч 15-річний ювілей святкує жіночий вокальний ансамбль “Байрачанка”. За щирість і талант, за любов до української пісні сердечну подяку висловили його учасницям Вірі Бондур, Галині Семко, Валентині Карпенко, Нонні Дащенко, Людмилі Одарюк, Надії Чопівській, Наталії Чопівській, Любові Кужеленко, Світлані Самодьоргіній, Таїсії Захарчук, Катерині Лихвар, а також чарівній вокалістці, незмінній ведучій багатьох свят Ользі Калюжній.
Десять років на байрацькій сцені і молоді аматори Ірина Зінченко та Максим Вінтоняк, їм бажали творчої наснаги.
Працьовиті руки, природна мудрість, багатий досвід селян живлять сьогодні українську ниву. Тож привітали кращих працівників ПАФ “Подоляка” Юрія Кириченка, Олександра Коваля, Віталія Григу, Сергія Дейнеку, Галину Дейнеку, Ферхата Мансирова, Євгенія Матьолу, Світлану Міхалеву, Наталію Івахненко, Лілію Кепенач, Ніну Хоменко, Лесю Воробйову.
Гарні слова адресували багатьом подружнім парам, які цього року святкують весільні ювілеї – від ситцевого до сапфірового й золотого. На святі вшанували усіх працівників дошкільної освіти, слова подяки, шани і поваги висловили голові ради ветеранів Лідії Павленко, привітали іменинників дня Аню Павлову та Івана Захарчука.
Музичні вітання односельцям підготували Ірина Зінченко, ансамбль “Байрачанка”, Лідія Медвецькі та Максим Вінтоняк, Марія Токар, гурт “Веселка”. Наостанок ведучі зичили благодатної долі, щедрих урожаїв, процвітання величному роду.
Олена Василенко.
Двадцять років у Лучках: вчимося пізнавати і берегти природу
Нещодавно завершилася тижнева еколого-натуралістична практика для учнів Великобудищанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Вперше це чарівне місце група учнів відвідала у 2000 році. На той час поблизу села Лучки Кобеляцького району був біостаціонар Полтавського педінституту, зараз це науково-просвітницький центр регіонального ландшафтного парку “Нижньоворсклянський”.
Щоліта упродовж 20 років учні школи, які мають бажання краще пізнати природу і себе, свої можливості, вирушають у цю неблизьку подорож. Місце практики – за 100 км від Полтави, де річка Ворскла утворює гирло і впадає у Кам’янське (Дніпродзержинське) водосховище.
За проектом побудови водосховища ця місцина, де було село Лучки, мала бути затоплена, але води Дніпра і Ворскли, з’єднавшись, залишили чудовий краєвид, який приваблює багатьох. Гору Зміїну, з якої погляд охоплює русло Ворскли, заплави, стариці, острови, водосховище, люблять відвідувати і місцеві, і подорожуючі. Це місце знане серед науковців, журналістів, а у лікаря Комаровського є ціла сторінка у соцмережах, присвячена краєвидам пониззя Ворскли, знятих у різні пори року на фото і відео.
Я пізнала це місце під час проходження навчальної польової практики, будучи студенткою природничого факультету Полтавського національного педагогічного інституту
ім. В.Г.Короленка. З 2000 року разом з учнями ми відвідуємо це місце (деякі діти по 5-7 разів), щоб ближче пізнати степ і луки, ліс і річку, щоб навчитися бачити красу природи, любити її і берегти. Щоб навчитися спілкуватися один з одним далеко від дому, у польових умовах, де мінімум комфорту, де потрібно самим варити їсти і прибирати, але де є будиночки, їдальня, господарські будівлі, побудовані студентами, чарівний графський будинок, що залишився з ХІХ століття від графа Товстолузова. У свій час тут була початкова школа, вирощували тутового шовкопряда, а зараз тут музейна зала та аудиторії для занять.
Це особливе місце. Тут легше вчаться назви рослин і тварин (навіть латинські), тут діти стають відповідальнішими, дружнішими, як одна сім’я.
Я часто ставила собі запитання: чи потрібна ця практика і кому? І завжди давала одну відповідь – так! Така форма роботи з дітьми не є стандартною і обов’язковою для учителя. Але багато дітей хочуть приїздити сюди знову і знову, і не тільки для вивчення флори і фауни, а щоб знову відчути той “лучківський дух”, коли поряд друзі і однодумці, щоб випробувати себе екстремальним походом на Зміїну гору, під час чергування зварити смачну кашу, яку всі будуть нахвалювати і дякувати, щоб увечері спілкуватися з друзями при свічках (поки що тут немає світла).
І я, побувавши у горах і біля моря, відвідавши інші країни і континенти, хочу їхати в це чудове райське місце, щоб подихати лучківським повітрям, покупатися у тихоплинній і широкій Ворсклі, створити для учнів атмосферу єднання з природою, адже бачу в цьому свою місію як учитель біології і людина.
Організувати практику неможливо було б без підтримки. Дякую працівникам та керівництву РЛП “Нижньоворсклянський” (директору О.Шуліці, заступнику директора з наукової роботи Н.Смоляр) за те, що надають можливість для проведення практики. Вдячна директору Великобудищанської школи О.Калашніку, який схвалив таку форму роботи і постійно їй сприяє, учителям і батькам, які усі 20 років допомагали в усіх організаційних питаннях. Цього разу особливо дякую А.Чумаченко – учителю початкових класів та І.Тютюнник – вихователю ДНЗ “Фіалка”, які проводили під час практики ігри, квести, тренінги, були “шеф-кухарями” і наставниками для дітей. Дякую за допомогу і підтримку родині, зокрема сину Віталію Біляєву, який у Лучках з шести років і після 4-річного перебування на східному фронті знову захотів сюди приїхати.
За допомогу у перевезенні учнів і придбанні пального дякую батькам (О.Башловці), місцевим підприємцям В.Хоменку, В.Лозі, І.Кризі.
Цього літа ми з надією говоримо: “До побачення, Лучки! До нових зустрічей”.
Від імені всіх учасників – керівник практики Тетяна Біляєва.